“Політика і культура”. 2001. №37

Ірина Сікорська.

"Київ Музик Фест"

Своєрідна квінтесенція сучасної української музичної культури

“Київ Музик Фест” народився ще в останні роки існування СРСР — у 1990 році. Саме він уперше репрезентував сучасну українську музику, не як периферійний чи вторинний культурницький екзотичний продукт із околиць імперії, а як цілком самостійне й осібне явище, вільне від керівних і спрямовуючих ідеологічних настанов.

Фестиваль — як лакмусовий папір, що миттєво виявляє всі процеси, які відбуваються у мистецтві. Загалом цьогорічний “Київ Музик Фест” висвітлив кризу у вітчизняній симфонічній музиці, яка упродовж останніх років приховано визрівала, але до останнього часу не відчувалася так гостро. Виявилося, що композиторам просто нічого було запропонувати з нових симфонічних творів — написання великих форм, зокрема симфоній, вимагає тривалого часу й каторжної праці, повної концентрації думки, а в нинішніх умовах такого собі дозволити не може ніхто; навіть наші метри змушені заробляти на хліб насущний. Хоча репрезентуватися на фестивалі мають змогу всі композитори — дійсні члени Національної спілки композиторів (формально їх є близько 200) — без вікових та жанрових обмежень. "Щасливим винятком" став Левко Колодуб з "П'ятьма поемами" для симфонічного оркестру з обробками українських народних пісень Миколи Коляди. Решта ж авторів подали твори різних років. Тому, хоча, як кажуть, "не було б щастя, та нещастя допомогло", нам справді пощастило почути блискучі й нечасто виконувані величний Концерт для оркестру "Музичне приношення Києву" Івана Карабиця (1981), вишукану "Казку" для голосу й симфонічного оркестру Лесі Дичко (1975), віртуозний Концерт для фортепіано з оркестром Івана Голубова (1998), філософську "...еnd-lеss" для симфонічного оркестру Людмили Юріної (1997).

Неможливо перерахувати всі музичні події Фестивалю, тому доведеться наголосити на найважливіших... Визначний камерний концерт був присвячений 95-річчю від дня народження Дмитра Шостаковича. Даниною Майстру стало виконання його Сонати та кількох мініатюр блискучим львівським дуетом у складі Лідії Шутко (скрипка) та Олександра Козаренка (фортепіано). А ще прибулі москвички Тетяна Блінкова (сопрано) та Світлана Радугіна (фортепіано), за сприяння представництва в Україні Російського центру міжнародної наукової та культурної співпраці при Уряді Росії виконали вокальний цикл Шостаковича "Сатири" на вірші Саші Чорного — на жаль дуже короткий, щоб уповні насолодитися високою майстерністю виконавиць.

Як виявилося, у студентської молоді щороку підвищується зацікавленість камерними (особливо авангардними) концертами. Особливий інтерес викликали виступи "Київської камерати" (диригенти Володимир Матюхін та Наталя Пономарчук). Їх програми складалися з творів майстрів, які за життя здобули звання класиків: Віталія Губаренка, Валентина Сильвестрова, Євгена Станковича, а також відомих композиторів молодшої генерації — Ігоря Щербакова, Ганни Гаврилець, Ірини Кириліної та ін. Також варто відзначити камерний оркестр "Аrсhі" під керівництвом Ігоря Андрієвського — постійний учасник мало не всіх українських музичних форумів, активний пропагандист сучасної української музики, який цього року святкує своє десятиріччя. "Арківців" ніколи не відлякує "найкрутіший" авангард.

На хорових концертах публіка була, мабуть, найдемократичнішою — адже чи не вперше "Фест" вийшов на "природу". Впродовж дня, "за сприяння" чудового золотого київського бабиного літа, у різних куточках Києво-Печерської лаври відбувалося тривале хорове дійство: "Святій Лаврі — 950", в якому брали участь наші провідні колективи — "Київ", "Хрещатик", Капела ім.Л.Ревуцького та студентський хор Духовної академії. Розпочав його, як і минулого року, ансамбль "Київські дзвонарі" урочистим передзвоном з Великої лаврської дзвіниці. А от недавно зведений з руїн Свято-Успенський собор відкрив свої двері для "Київ Музик Фесту" (і для української музики) вперше в історії. І тут архітектурні пишноти підсилювалися чудовими творами вітчизняних авторів — як старовинних, від давніх лаврських розспівів до уславлених Веделя, Бортнянського, Яциневича, так і сучасних. Окрім Лаври, хорові концерти відбулися у Михайлівському Золотоверхому соборі та в Національній філармонії України. І справжнім відкриттям для киян став Вінницький камерний хор під орудою Віталія Газінського, який ще раз підтвердив тезу, що мистецтво не знає "столиць" і "провінцій".

На концерт "Джаз класичний і сучасний" публіка, заінтригована іменем нашого "золотого акордеона" Яна Табачника, просто "валом валила" і була ну дуже вже різнобарвною — від "крутих" до "бомжуватих". На щастя, маестро не розчарував присутніх, показавши клас віртуозної імпровізації.

Менше, ніж хотілося, люду було на концерті естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом Віктора Здоренка. І дарма. Ще прикрішим прецедентом стала напівпуста зала Будинку звукозапису, де з блиском виступив оркестр народних інструментів під керівництвом Святослава Литвиненка. І виною тут, думається, є звичайнісінька необізнаність наших людей (скажімо, багато моїх знайомих просто не змогли вчасно з'ясувати, де знаходиться зазначена вулиця Леоніда Первомайського(!).

Вперше на "Фесті" відбулася презентація композиторської зміни — переможців регіональних (в Одесі та Новій Каховці) конкурсів юних композиторів. І цікаво, що, за словами столичної професури, принаймні двох (з 13) уже сьогодні можна було б прийняти на композиторський факультет Музичної академії.

Ще один дарунок "Фесту" — концерт лауреатів конкурсу пам'яті Володимира Горовиця. Діти (скажімо, Олександр Чугай вчиться лише у 8-му класі) демонстрували абсолютно "дорослу" техніку, справжню віртуозність і недитяче художнє мислення. До речі, нещодавно американці українського походження Роман і Дмитро Маці (їх фірма RDМ спеціалізується на аксесуарах для музичних інструментів) подарувала "Фесту" 20 скрипок загальною вартістю $20 тис. На заключному концерті директор “Київ Музик Фесту” Іван Карабиць урочисто передав їх Київському державному вищому музичному училищу ім.Р.М.Гліера.

Хоча музичний фестиваль — явище начебто далеке від політики, його не змогли оминути світові катаклізми: через американські теракти до Києва не змогла приїхати афро-американська співачка Патрісія Міллер. Натомість на "Фесті" відбувся імпровізований концерт під символічною назвою "Пам'ять" — як спогад про тих, хто відійшов: недавніх жертв американських подій, шахтарів, загиблих минулого літа, полеглих у Бабиному Яру. На сцені палали поминальні свічки, філософську проповідь про те, що треба знайти в собі сили пожаліти злочинців — лиш так ми зможемо подолати всесвітнє зло — проголосив отець Олександр, лунали впереміжку класика (Квартет ім.М.В.Лисенка) й блюзи (гурт "Нічний квартал").

А "родзинкою" першого концерту фестивалю стало прем'єрне виконання нашим колишнім співвітчизником, а нині мешканцем США Юрієм Харенком, Концерту для скрипки з оркестром №3 класика сучасної української музики Мирослава Скорика. Відомий скрипаль щойно прилетів із Нью-Йорка, особисто переживши "чорний вівторок" 11 вересня, тому гра його вирізнялася крайнім напруженням, трагізмом, фатальною приреченістю. Цікаво, що Мирослав Скорик написав цей Концерт напередодні фестивалю (ноти посторінково передавалися скрипалеві електронною поштою) і ніби передбачив у музиці майбутню трагедію. У драматургії ж концерту-відкриття в цілому виникли певні смислові перегуки: французький композитор М.Равель написав симфонічну сюїту до балету "Дафніс і Хлоя", що прозвучала у другому відділенні, незадовго до Першої світової війни, і музика цього твору також сповнена драматизму, який, у світлі американських подій, диригент філармонійного оркестру Микола Дядюра загострив і акцентував.

Концерт-закриття порадував присутніх яскравим виконанням Концерту для оркестру Б.Бартока. Молоді музиканти Ернст Ковачич (Франція, скрипка) та В'ячеслав Зубков (фортепіано) представили нам сучасні здобутки західних композиторів Лукаса Хаселбека (Австрія, — він, до речі, прибув на виконання особисто і був ним дуже задоволений) та Хуберта Ступнера (Італія). Через тривожну обстановку в Європі Ступнер, на жаль, приїхати не зміг...

Низка мистецьких заходів з різних причин "не вмістилася" у стислі рамки "Фесту". Зокрема, 4 листопада очікується приїзд до Києва Віденського камерного хору та камерного оркестру "Віденська академія". Згодом планується концерт під поки що умовною назвою "Тарас Бульба" у світовій опері” — тобто, як бачимо, "Київ Музик Фест" перетворюється на постійно діючий.



© 2004-2005. Все права защищены.
Developed by Treastal.