"Україна". 2002. №11

Ірина Сікорська.

Пам`яті Івана Карабиця

Найкращі спомини лишив XIII міжнародний музичний фестиваль "КИЇ МУЗИК ФЕСТ'2002", організаторами якого традиційно виступили Міністерство культури і мистецтв України, Національна спілка композиторів України та Центр музичної інформації НСКУ.

ПАРТИТУРА ОФІЦІЙНА

Міжнародний музичний фестиваль “Київ Музик Фест” народився 1990 року й до певної міри став провісником незалежності України. Сьогодні, здолавши разом із державою дванадцять нелегких років, він упевнено увійшов у нове тисячоліття як найпрестижніший в Україні форум сучасної академічної музики, де найновіші вітчизняні мистецькі досягнення представлені у світовому контексті.

Автором ідеї й натхненником “Київ Музик Фесту” був відомий композитор, народний артист України, професор Іван Карабиць — незмінний музичний директор дванадцяти форумів. На початку цього року Іван Федорович пішов із життя, і вперше "Фест" відбувся без Маестро, хоча у ньому було втілено багато його задумів. Художнє керівництво “Київ Музик Фесту'2002” здійснював директорат у складі: Мирослав Скорик, Кирило Карабиць, Ольга Голинська.

Пам'яті І.Карабиця були присвячені відкриття фестивалю, симфонічний концерт із композицій його пам'яті, а також серія творів in memoriam: цикл хорових літургій Іоанна Златоустого та вперше були виконані "Страсті за Іоанном" К.Ф.Е.Баха з архівної колекції Берлінської академії музики (диригент К.Карабиць).

"Київ Музик Фест'2002" окреслив надзвичайно широку панораму сучасної української та світової музики, що засвідчує переконлива статистика: за вісім фестивальних днів у 45-ти концертах симфонічної, камерної, хорової, джазової та іншої музики прозвучали понад 300 творів близько 100 українських та 60-ти закордонних авторів широкого часового діапазону — від старовинної музики до прем'єр нового тисячоліття (їх було 66 — світових і українських, зокрема, написаних спеціально до цієї події).

До Києва приїхали композитори М.ДеГ’яцінто, Д.Купер (США), Л.Торесен (Норвегія), Г.Аманн (Австрія), О.Готскосік (Швеція), О.Чайковський (Росія) та виконавці з Австрії, Норвегії, Франції, Росії, Швейцарії, Японії...

Український піаніст Є.Громов уперше в Україні зіграв програму "Від тональності до серіалізму" з творів Вагнера, Шенберга, Берга, Веберна та інших. А квартет "Lumina" зі США, окрім творів своїх співвітчизників, виконав "Мелодію" М.Скорика.

Традиційно "Фест" є своєрідною презентацією регіональних композиторських шкіл. Ось і цього року на виконання своїх (переважно прем'єрних) творів до Києва з'їхалися композитори зі Львова, Донецька, Харкова, Одеси, Ужгорода, Дніпропетровська, Дрогобича.

Було здійснено своєрідний "мистецький десант": "Київ Музик Фест" у Житомирі" -мистецький вернісаж, присвячений Міжнародному дню музики — на батьківщині українського класика Бориса Лятошинського.

ПАРТИТУРА ЛІРИЧНА

Цього року міжнародний музичний фестиваль "Київ Музик Фест" розпочався в супроводі осінніх дощів і, суголосний із природою, вилив на меломанів ціле музичне море. Його могутньою прелюдією стали урочистості з нагоди 60-річчя провідного українського композитора Євгена Станковича, а безпосередньому відкриттю передували два тривалі виступи хору "Молодь Січеслава" Дніпропетровського музичного училища з українською програмою духовної та світської музики, виконаної з великим запалом і піднесенням. А кількість бажаючих побувати на прес-конференції в Національній філармонії України виявилася такою великою, що переповнена конференц-зала фізично не змогла усіх вмістити. Втім, цей факт лиш підтверджує беззаперечний авторитет "Фесту" та величезний інтерес широкого загалу до цієї наймасштабнішої в Україні акції в царині академічної музики.

На симфонічному концерті-відкритті яскраво проявилися дві домінуючі тенденції нинішнього фестивалю. Перша з них — меморіальна серія, присвячена незабутньому керманичеві всіх попередніх фестивалів — Івану Карабицю. Її камертоном стала "Елегія" (Іван Карабиць...Валентин Сильвестров — саме так зазначене авторство на титульному аркуші). Ось її передісторія. В архіві Івана Федоровича залишився нотний зошит з ескізами нового твору. Валентин Сильвестров, який багато років дружив із композитором, реконструював першу їх частину з присвятою Марині Копиці — дружині Карабиця. Якою просвітленою скорботою, яким щемом була сповнена ця божественна музика! Цікаво, що Валентин Васильович, не змінивши жодної ноти, створив абсолютно оригінальний твір, де з початкових тактів безперечно впізнається стиль Карабиця, а потім він дедалі більше наповнюється стилем Сильвестрова, який і перемагає, аж до останніх звуків, що розчиняються в тиші. Так друг і побратим по музичному цеху немов би "підхопив" перо, що випало з рук...

Нелегка місія випала Кирилові Карабицю — музичному керівнику нинішнього фестивалю — на меморіальному концерті диригувати декількома батьковими творами. Хоча раніше він робив це безліч разів, погодьтеся, таку відповідальність і психологічне навантаження здатен витримати далеко не кожен, навіть і досвідченіший музикант. Цей публічний екзамен на мужність і зрілість (можливо, один із найважчих у його житті) Кирило витримав з честю: з Національним симфонічним оркестром блискуче виконав Симфонієту, Концерт №1 для фортепіано з оркестром (чудовий соліст Андрій Ємець). А після Концерту для оркестру №3 "Голосіння" публіка влаштувала Кирилові тривалу овацію — настільки вражаюче, з величезним трагедійним напруженням, проте без зайвої афектації, прозвучала ця загалом уже добре відома композиція. А коли наприкінці твору сам Кирило сів за рояль і натхненно заграв ліричну просвітлену тему (колись її виконував соратник і однодумець Івана Карабиця по “Фесту" Вірко Балей), здалося, що то промовляє до нас сам Маестро, це саме його заповіт: “Не сумуйте за мною, життя продовжується, зокрема, і в моїх дітях”. А далі вже й зовсім почалася містика: Іван Карабиць, який сумно дивився на нас із великого портрета на сцені, немовби також просвітлів і почав усміхатися... Кирило Карабиць, безперечно, виріс у диригента високого європейського (і навіть світового) рівня. І, напевно, мав рацію Іван Федорович, коли говорив: "У тебе широкі плечі. Швидше їх розправляй!".Пам'яті Івана Карабиця був присвячений і концерт "Музичні діалоги: Україна-США", на якому симфонічний оркестр Національної філармонії України, хор "Хрещатик" та соліст Богдан Новицький під орудою Романа Кофмана вперше в Україні виконали знамениті й дуже цікаві за музикою "Чичестерські псалми" Леонарда Бернстайна (єврейську літургійну музику). Та справжній фурор викликали американські солісти — Патрісія Міллер (мецо-сопрано) і Стівен Салтерс (баритон), — коли виконали американські спіричуелси (негритянські духовні пісні) та старовинні пісні. Цікаво, що одна з них будовою дуже нагадувала українську народну "Як служив же я у пана" з її багаторазовим "нанизуванням" тексту та звукозображувальними ефектами.

"Діалоговий" режим притаманний багатьом концертам нинішнього фестивалю. Навіть на відкритті прозвучав складний, але дуже цікавий твір норвезького композитора Лассе Торесена (він прибув на виконання). Наступного ж вечора гостем "Фесту" був фестиваль "Тампере Бієнале’2002" (з міста-побратима у Фінляндії): у виконанні оркестру Національного радіо України під керуванням фінської диригентки Яани Хаантері звучали твори сучасних фінських авторів, які, до речі, теж приїхали у складі фінської делегації. Серію діалогів продовжила музика шведських композиторів у виконанні ансамблю нової музики "Рикошет".

“Фест” розгортався в ритмі "Бурі й натиску", але неділя побила всі рекорди: шість концертів! Кілька — одночасно! З одного боку — плюралізм і демократія смаків: хочеш — іди до консерваторії на тригодинний концерт сучасної камерної музики, а хочеш — у церкву Миколи Притиска слухати духовні твори Лисенка й Стеценка у виконанні чудового львівського хору "Глорія". Хочеш проявити патріотизм — біжи до філармонії на "Київських солістів", а бажаєш виявити гостинність, а заодно просвітитися — знов до консерваторії на американський струнний квартет "Lumina". Але як бути, якщо тобі цікаво все?! І перебігав знервований народ із зали в залу, накручуючи кола. Декому й пощастило встигнути на "родзинки": елегійне "Largo lamentoso" Богдани Фільц у блискучому виконанні фортепіанного дуету Кот-Алексійчук, прем'єру давно обіцяного "Warum?" Ігоря Щербакова (у "Київських солістів"), струнний квартет Дена Купера (США), присвячений квартету "Lumina".

Справжнім подарунком "Фесту" стали виконання впродовж одного вечора 10-ти(!) сонат Скрябіна зі світловою партитурою американського піаніста Артура Гріна. У вступному слові завідувач фортепіанної кафедри Ігор Рябов засвідчив, що подібний феномен — справжній творчий подвиг — зустрічає вперше. Насамперед, це фізично дуже важко — всі твори вимагають неабиякої віртуозності (з цим було все гаразд, техніка американського професора просто блискуча). Додайте до цього ще й музикальність, вибуховий темперамент і ви зрозумієте, що переповнена зала упродовж декількох годин просто купалася в божественному океані скрябінівських світло-звуків.

Не розчарувала й наукова конференція, присвячена Івану Карабицю, на яку з'їхалися його колишні колеги й друзі з Москви та Санкт-Петербурга, виступали земляки з рідного Артемівська, що на Донеччині, колеги з консерваторії. Безліч теплих слів було сказано про цю світлу людину. Як завжди, під гаслом: що ми не встигли йому сказати? І вічним закликом: "Давайте берегти одне одного".

На згадку про "Київ Музик Фест’2002" лишиться і презентація першого тому видання "Борис Лятошинський. Епістолярна спадщина" та концерт за творами "учасників" цього листування — Бориса Лятошинського та Рейнгольда Гліера у виконанні нашого колишнього співвітчизника, а нині громадянина Великобританії Василя Савенка (бас) та піаніста Олександра Блока (Росія), і два грандіозні хорові концерти: хору "Почайна" з Літургіями Іоанна Златоустого Артемія Веделя та Кирила Стеценка та українська програма у виконанні студентських хорів. А хіба забудуться два камерні концерти та концерт оркестру духових інструментів у парку на літній концертній естраді біля Маріїнського палацу, чи закриття фестивалю, виступ Студентського симфонічного оркестру НМАУ під орудою Романа Кофмана із програмою, з якою вони нещодавно тріумфально виступили в Німеччині.