“Українська музична газета”. 1998. Жовт.–груд. №4 (30)

Ольга Литвинова.

Свято для всіх

Дев’ятий міжнародний музичний фестиваль “Київ Музик Фест’98” — свято для всіх, хто любить мистецтво, репрезентує його сучасний рівень; це свято композиторів, виконавців, численних шанувальників академічної музики. Напружений період підготовки і проведення фестивалю з його складними фінансово-організаційними проблемами не завадили атмосфері загального піднесення, радості творчих зустрічей. Переважну більшість концертних афіш складали твори вітчизняних композиторів останнього десятиліття. Сумні та радісні події, роздуми про вічність і миттєвість, життя і смерть стали змістом прем’єр фестивалю — творів В.Губаренка, Є.Станковича, Л.Дичко, Ю.Іщенка, Ж. й Л.Колодуб, М.Денисенко та інших.

Тиждень у кращих концертних залах звучала музика симфонічна, камерно-інструментальна, вокальна, хорова та джазова, об’єднавши професіоналів, композиторів, різних за стилістичними орієнтаціями та жанровими уподобаннями. Програма надзвичайно різноманітна і насичена. Три фестивальні концерти відбулися напередодні його офіційної дати відкриття. У Великому залі Національної музичної академії України концертом пам’яті Володимира Симоненка музична громадськість вшанувала чудову людину — своє життя він присвятив музиці, активно сприяв розвитку мистецтва в Україні, зокрема джазу, допомагав багатьом талановитим музикантам. Цей “позаплановий” концерт став проявом поваги до колеги, засвідчив високі морально-етичні принципи служіння мистецтву. В концерті брали участь різні за віком і професійним досвідом музиканти, звучали теплі слова-спогади про друга і натхненна гра — світова класика й оригінальні джазові композиції у виконанні О.Красотова, М.Скорика в дуеті з Ж.Микиткою, Е.Ізмайлова, П.Шепети, І.Тараненка, І.Мірзоєва (Туреччина), біг-бенду Дитячої музичної школи №10 (м.Кривий Ріг) під керуванням В.Басюка. То був своєрідний концерт-сповідь, адже для багатьох бурхливі й незабутні події юності, перші успіхи та визнання пов’язані із джазом.

Два вечірні концерти в цей день запрошували до Великого залу Національної філармонії, де музику українських композиторів виконували Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України (диригент — В.Плоскіна), та до Палацу мистецтв “Український дім” — програму до 100-річчя з дня народження Дж.Гершвіна виконував Державний естрадно-симфонічний оркестр України (диригент — В.Здоренко). Потрапити на ці концерти було нелегко через “непередбачений” збіг обставин: саме в цей час площа між двома концертними залами і підступи до них була буквально “окупована” фанатами поп-музики, які прийшли вітати зірок естради. “Попса” утворила вражаючий емоційно-психологічний контрапункт, “увірвавшись” до філармонічної зали звуковими ефектами, а далі — картиною забрудненого Хрещатика, купою битих пляшок, сміттям і нарядом прибиральників. Шоу-бізнесу сьогодні є чим пишатися — наймасовіша аудиторія, найекспресивніша у своєму прояві, вона потребує втручання міліції, спеціальних загонів охорони порядку.

“Усе має право на існування і виживання”, — це зручна, проте вельми небезпечна і руйнівна позиція для цивілізованого майбутнього, позиція завуальованого знищення підвалин академічного класичного мистецтва, що репрезентує культурний рівень країни і потребує державного опікування. Про це постійно говорять, але хто і як може вирішити болючі проблеми сьогодення? Вже існують президентські колективи. До речі, і юні музиканти біг-бенду мають шанс потрапити до цієї еліти — вони вітали Президента США і дістали схвальну оцінку. На жаль, організатор і перший керівник цього колективу — блискучий музикант О.Гебель сьогодні живе у Німеччині.

Людина обирає місце проживання свідомо, керуючись різними поглядами, особистими обставинами тощо. Для Мирослава Скорика земля предків — рідний дім. Батьківщина — сутність існування митця, джерело творчості, сюжетів, образів. Святковий авторський концерт М.Скорика в Національному театрі опери та балету (з нагоди 60-річчя з дня народження) завершив програму фестивалю. Прозвучали твори минулих років, вершинні явища сучасної української музики і серед них “Три весільні пісні” у виконанні Н.Матвієнко, Концерт для віолончелі та симфонічного оркестру, блискуче зіграний М.Чайковською, “Карпатський концерт” для оркестру, котрий нагадав і про класику українського кінематографа — “Тіні забутих предків”, та ін. Сам композитор виступив і як піаніст, і як диригент. І в залі, і на сцені були колеги, учні, друзі, прихильники його таланту.

Р.S. Концепції фестивалів, безперечно, коригуються фінансовими можливостями. Приємно, що сьогодні, незалежно від афіші концертів, бажаючі могли потрапити до залів безкоштовно — як і в минулі роки.

Система перепусток мала формальний характер. Чи зможемо зберегти цю “традицію” у недалекому майбутньому?

Сьогодні в організаторів фестивалю нові і більш складні питання щодо проведення ювілейного “Київ Музик Фесту’99”. Отже, бути чи не бути?



© 2004-2005. Все права защищены.
Developed by Treastal.