"Культура і життя". 1999. 6 лист. №12

Марія Загайкевич

"Київ Музик Фест’99" — ювілейний

У ДЕСЯТИЙ раз прозвучали фанфари, що традиційно відкривають "Київ Музик Фест". Ювілейна дата існування цього репрезентативного музичного форуму — подія в культурному житті України. Адже його організація в 1989-1990 pp. ініціативною групою Спілки композиторів, очоленою Іваном Карабицем, відкрила нові для тодішньої радянської дійсності форми популяризації академічного музичного мистецтва. Це стосується як змісту фестивальних концертів, так і залучення для їхнього фінансування зарубіжних спонсорів, зокрема, української діаспори.

Девіз фестивалю "Українська музика у світовому контексті" виявився напрочуд плідним і актуальним. Навіть більше того: необхідним для утвердження самобутності й значимості національної музичної творчості, її активного входження в європейський культурний простір. Серед засилля дешевої естради і попсової музики концерти "Музик Фесту" здобули помітне місце у музичному житті Києва, привернули увагу широкою загалу меломанів.

Шлях фестивалю протягом десяти років був не простий, позначений злетами і спадами. Його організаторам доводилося раз по раз долати нові перешкоди (передусім фінансові), гнучко пристосовуватися до обставин. І все ж, "Музик Фест" послідовно прямував до поставленої мети: виявити здобутки українських композиторів на тлі досягнень сучасного світового музичного мистецтва.

Міжнародний статус цьогорічного ювілейного фестивалю ознаменувався передусім першим виконанням в Україні величного вокально-симфонічного твору Р.Шумана — сцен з "Фауста" Й.В.Гете, приурочених до 25-річчя з дня народження геніального німецького письменника. В озвученні цієї масштабної за виконавським апаратом композиції поєднали свої зусилля Національний заслужений симфонічний оркестр України, Хор хлопчиків та юнаків Державної чоловічої хорової капели імені Л.Ревуцького та Концертний хор м.Дармштадта (диригент Вольфганг Зеєлігер). Цей німецький колектив виступив також з окремим концертом "Шедеври хорової зарубіжної класики", подарувавши слухачам радість спілкування з вокальною музикою високого академічного рівня.

А ще були виступи джазового тріо Франсуа Корнелу (Франція), артистів з Німеччини (Ірміла Босслер — флейта, Бернхард Кастнер — фортепіано). Талановита диригентка, професор Монреальської консерваторії Веронік Лякруа разом з Державним ансамблем солістів України "Київська камерата" вперше познайомила українських шанувальників музики з сучасною творчістю ряду канадських композиторів. У програму фестивалю були включені й концерти тематично-пізнавального змісту, як, наприклад, "Фортепіанна соната першої половини XX ст." (солістка Тетяна Андрієвська).

Втім, найбільше місця у програмах концертів (а їх відбувалося протягом фестивального тижня по 4-5 щодня) зайняли твори українських авторів. Репрезентація традиційної для української культури "візитної картки" — хорової музики засвідчила, що цей жанр не втрачає своїх завойованих раніше провідних позицій. Особливо примітним є відродження духовної, релігійної творчості, поява значної кількості композицій, написаних на канонічні церковні тексти. І це зрозуміло. Коли нарешті була зруйнована глуха стіна догматичних комуністичних заборон, сучасні митці повернулися до джерел, з яких так щедро черпали їхні попередники.

Одним з найбільш вражаючих моментів "Музик Фесту" став концерт, що відбувся в Кафедральному соборі Святого Олександра. Львівський камерний хор "Gloria" (диригент Володимир Сивохіп) уперше виконав два великі твори на канонічні тексти православної традиції: "Канон покаянен" Арво Пярта та частину "Меси" Мирослава Скорика. Обидва композитори, як естонський, так і український, належать нині до світової мистецької еліти, представляють її найсучасніші досягнення й стильові напрями. Згадані твори написані в різній манері. Музика Пярта емоційно "стишена", немов вивільнена від людських пристрастей, а Скорика, відповідно національним властивостям, більш почуттєво насичена, різноманітна драматичними нюансами. Водночас виразно помітна їхня спільна риса — спрямованість викликати в людини високі почуття духовності, збудити чистоту помислів. Атмосферу світлого, піднесеного музичного священнодійства посилювало витончене, кришталево чисте звучання хору та солістів (Анна Ковалів — сопрано, Віталій Лісковецький — тенор), приміщення і відмінна акустика храму, зрештою, проведення концерту в пізні вечірні години, коли всі земні турботи, здається, залишаються позаду...

Хорові твори на канонічні релігійні тексти звучали і на інших концертних вечорах. Серед них були й прем'єри, написані нещодавно (витримана в древньому православному суворо-аскетичному стилі "Молитва про живих" В.Польової, близький до характеру вокальних наспівів римо-католицької церкви "Liberame" С.Луньова), так і вже відомі слухачам ("Молитва Господня" М.Дремлюги, "Отче наш" М.Степаненка та ін.). Особливо хочеться відзначити нове прочитання запозичених із скарбниці української духовної культури минулих століть "Літургійних наспівів" Петра Турчанінова у відмінному виконанні ансамблю солістів "Благовіст" (диригент М.Гулковський). До речі, цей колектив одним з перших почав звертатися до релігійної хорової літератури.

Взагалі концерти фестивалю яскраво віддзеркалили широкий жанрово-стильовий діапазон хорової творчості сучасних українських композиторів від класичних інтерпретацій поезії О.Пушкіна до популярних масових патріотичних пісень. Виразно проявився також властивий для української професіональної музики зв'язок з фольклором, причому в різних аспектах. Це і дотепно опрацьовані зимові обрядові ігри в "Козі" В.Кафарової, акцентуюча регіональні особливості сюїта "Пісні з Волині" О.Некрасова та ін. "Танці села Турівка" Левка Колодуба засновані, мабуть, на найбільш тривіальних зразках народної пісенності ("Дід рудий, баба руда", "Гоп, мої гречаники" тощо) і навмисне витримані композитором у стилі простих, дохідливих аранжировок, завдяки майстерності хорового письма несподівано вразили свіжістю і по-сучасному динамічною напругою.

Прозвучало і ряд творів поетично-ліричного спрямування. Серед них вирізняються витончений, сонористично пастельний триптих Богдани Фільц на вірші О.Олеся та перейнятий теплою, схвильованою інтонацією хор Ганни Гаврилець на вірші В.Симоненка.

Треба зазначити, що значно допоміг висвітлити картину хорової творчості сучасних українських композиторів Чернігівський камерний хор імені Д.Бортнянського — постійний учасник київських фестивалів і активний пропагандист нового репертуару. А окрасою виступу Мішаного хору імені П.Майбороди під керуванням Лариси Бухонської стало ретроспективне виконання творів Л.Ревуцького та Б.Лятошинського, що ще раз підтвердило великі досягнення в галузі хорової музики попереднього покоління українських митців.

Розмаїтими за змістом і формою були програми камерних концертів "Музик Фесту’99". Адже камерний жанр слушно вважається творчою лабораторією для композиторських пошуків, а крім того, чуйним індикатором ставлення до музики — як до зони звукового експериментаторства чи все ж таки як до одухотвореного мистецтва.

Прем'єрних виконань було небагато. Більшість запропонованих авторами творів написані в попередні роки і репрезентували "поміркований" постмодернізм з характерними для цього стильового напряму засадами музичного письма, зокрема, звернення до незвичного ансамблевого складу інструментів. Прикладом може бути ефективний, динамічний "Концертний дует" Олександра Нежигая для фортепіано та ударних.

Привернули увагу "своїм" індивідуально-творчим тлумаченням неофольклоризму, пройняті карпатським духом "Фрагменти" для кларнета, бас-кларнета, фортепіано і дримби Богдани Фроляк, окутані містичною атмосферою "Два різдвяні канони" для флейти, фагота і фортепіано Марини Денисенко. Зустрічалися твори більш радикально авангардистські ("Якомога швидше" для гобоя соло Людмили Юріної), а навіть такі, де, як здавалося, головним завданням автора було здивувати публіку екстравагантними прийомами (П'єса для фортепіано Сергія Зажитька).

Інший напрям сучасного європейського музичного мистецтва представив вокальний цикл Валентина Сильвестрова на вірші поетів-класиків. Подібні твори зараховують до "музики тиші", їхні характерні риси — милозвучність і водночас монотонна одноманітність мотивів, неквапливість розгортання музичної тканини на одному "згладженому" емоційному рівні, відсутність драматичних кульмінацій. Усі ці особливості (до речі, тонко передані виконавцями — співачкою Людмилою Войнаровською та піаністом Валерієм Матюхіним) передбачають зовсім відмінну від традиційної реакцію слухачів: замість інтелектуального співпереживання — повне занурення в звуковій нірвані, що несе душевний спокій і умиротворення.

Поряд з гаслом необхідності інтегрування українського мистецтва в європейський культурний простір є ще одне положення, визначальне для обличчя фестивалю "Київ Музик Фест". Це сповідування істини, що лише твори, виконані на високому професіональному і художньому рівні, спроможні виконати функцію провідника у світ духовності й краси.

Посилену увагу до виконавської культури продемонстрував і цьогорічний ювілейний фестиваль. Гала-концерт, яким він відкривався, став справжнім "парадом зірок" — блискучого ансамблю ударних, квартету саксофоністів, очолюваного Ю.Василевичем, "Київської камерати", чудових солістів-виконавців скрипаля А.Баженова, молодого флейтиста О.Вишневського та інших.

Тріумфом виконавської майстерності став виступ у Палаці мистецтв "Український дім" Державного духового оркестру України (диригент Ю.Никоненко, солісти Л.Давимука — сопрано та А.Брав'як — саксофон). Уміло складена програма з "класичних шлягерів" зарубіжних і українських композиторів дала можливість слухачам сповна відчути неповторну магію звучання духової музики.

Всім відомо наскільки складним і невідрадним є зараз становище української національної культури. І все ж, виплекані віковою традицією її прекрасні паростки владно пробиваються крізь стіну байдужості і матеріальної незабезпеченості. Свідченням цього є, зокрема, ювілейне проведення міжнародного музичного фестивалю "Київ Музик Фест". Тож щасливої йому дороги і в майбутні десятиліття!