"Україна". 1999. №10
Олена Фещенко
“Київ Музик Фест”
Столичного меломана сьогодні важко подивувати: музичні фестивалі, барвисті шоу, рок-протести чи рок-звернення... Велелюддю вже затісно не лише на стадіонах, а й на майданах міста. Та паралельно з ними народилися, утвердилися і впевнено почуваються інші музичні події, які мають свою престижну й постійну аудиторію, що рік у рік пригортає до свого кола дедалі більше й більше слухачів. Можливо, шанувальників сучасних поп-ритмів і подивує така упередженість, але живе поруч величезна когорта людей, котра живиться іншим мистецтвом, адже знаходить у ньому і відраду, і розраду, не уявляючи своє буття поза ним. Ці фестивалі не такі гучні, бо обмежені стінами концертних залів, адже проходять у піднесеній атмосфері й потребують тиші, зосередженості, заглибленості... Зрозуміло, що йдеться про класичне мистецтво, яке no-праву називають високим.Уже впродовж десяти років живе своїм насиченим життям Міжнародний музичний фестиваль "Київ Музик Фест", зорганізований Спілкою композиторів України, Центром музичної інформації за підтримки Міністерства культури та мистецтв України. І якщо ще не так давно творці та сповідувачі класичної музики не без заздрості лише дізнавалися про подібні музичні міжнародні імпрези, що проходили у Празі, Варшаві, Зальцбурзі, Вісбадені, Берліні чи Римі, то нині з гордістю можуть твердити: Київ може вважатися ще одним європейським фестивальним музичним центром. Адже, як і інші європейські міста, саме завдяки "Київ Музик Фесту" впевнено здобуває славу одного із серйозних і значних осередків світової музичної культури, основна й головна мета його — "Українська музика в контексті світової" — втілена в усіх десяти фестивалях. Народившись в епоху змін і перемін на політичній карті Європи, напередодні проголошення незалежності України, фестиваль сфокусував не лише високу духовну, а й важливу громадянську місію українського музичного мистецтва, яке вивільнилось і щиро виплеснулося назустріч новим, інколи й незнаним вітрам культурної еволюції людства. Саме після перших міжнародних фестивалів в Україні твори національних композиторів почали активніше включатися у світову музичну палітру. Відчутно розмаїтішою стала географія гастрольних маршрутів виконавських колективів — академічних хорів, симфонічних оркестрів — приміром, участь оркестру Державної телерадіомовноі компанії України у французьких фестивалях або оркестру Національної опери у концертах "Варшавської осені", подорож "Київської камерати" до США та Австралії. Рік у рік не лише ширилася географія учасників, гостей, а й сподвижників, серед яких було чимало яскравих особистостей світового рівня... Приміром, ідею фестивалю від початку палко підтримав Вірко Балей. Українець за походженням, американець за громадянством — унікальна постать: блискучий піаніст, композитор, шеф симфонічного оркестру у Лас-Вегасі, публіцист, педагог, кінодіяч. Людина з тонкою душею та колосальною енергією.
Вже другий “Фест” "відкрив" нових друзів фестивалю, завдячуючи яким народився композиторський конкурс у його рамках. Фундаторами стали Мар'ян та Іванна Коць із США. Їхні імена добре знані й шановані в Україні, адже віддають їй не лише своє серце, а й усе, що надбали за своє нелегке життя. А конкурс — яскрава і важлива нота фестивалю: це і творче змагання, і стимул, і матеріальна підтримка... Четвертий "Київ Музик Фест": це 30 концертів, на яких прозвучали понад 100 нових творів, гості та учасники з Америки, Канади, Великобританії, Австралії, Німеччини, Китаю, Швейцарії, Польщі...
Яскравість імен, насиченість програми, прем'єрність виконуваних творів не лише викликали неабиякий інтерес музичного загалу України, а й надихали... на створення інших цікавих музичних зібрань. Як, приміром, у Львові та Одесі, чи в тій же столиці як "Форум молодих" — чистий паросток "Фесту"...
Можливість послухати, а отже відкрити нові твори сучасних композиторів із різних куточків світу і водночас познайомитися й поспілкуватися з виконавцями та колективами створювали особливу атмосферу на фестивалі: слухач поспішав і на ранкові, й на денні, що вже казати про вечірні чи особливо масштабні концерти. І скрізь — молодь, дуже багато молоді. Можна без перебільшення твердити, що за роки своєї досить короткої біографії "Фест" викохав і виплекав міцне покоління, котре просто вчилося слухати, а згодом уже сприймати й розуміти класичну сучасну музику. До всього була можливість скласти осібно для себе панораму чи, скоріш, калейдоскоп її стилів та напрямків. Проблеми потрапити на той чи інший концерт ніколи не існувало — вхід вільний! — траплялася лише така прикрість — жодного вільного місця! Зрозуміло, не всі з таким апофеозним захватом, як, приміром, автор — вихованець фестивалю, ставилися й ставляться до “Фесту”, та й він щоразу різний, як, врешті, різниться й рівнем виконавства та виконуваних творів. Та це уроки на майбутнє, власний досвід організації музичного форуму світового рівня у столиці держави, яка прагне на рівних почуватися серед європейських центрів, духовності та культури. І саме музичні фестивалі — жадана диригентська паличка для ще незлагодженого оркестру.
...Як і годиться, цьогорічна осінь знову принесла до міста Музику і “Фест”. X ювілейний Міжнародний музичний фестиваль "Київ Музик Фест’99" відбувся і залишив свої осібні ноти-спогади. Радісні — натхненник і організатор фестивалю Іван Карабиць біля керма і з настроєм вести корабель далі попри все; сумні — відійшов у вічність надійний друг і штурман Володимир Степанович Симоненко. "Людини-джазу" щемно не вистачало саме на цьому, "ювілейному"; обнадійливі — до ювілею вийшов друком прекрасний святковий буклет-дайджест на 300 сторінок та ще й зі знімками. Це вже — історія. Та наступної осені знову прикрасять місто естетські, вишукані афіші, які й запросять на "Київ Музик Фест’2000". І так має бути.