“Урядовий кур’єр”. 2000. 7 жовт. №184

Наталія Семененко

“Київ Музик Фест”. ВЕРСІЯ-2000

Нинішній “Фест” став не тільки одним із найнасиченіших форумів (32 концерти протягом тижня), а й унікальним за числом виконаних прем'єр - близько 70-ти! Вперше за всю його історію незаперечний пріоритет у проведенні концертів належав Колонному залу ім.М.В.Лисенка Національної філармонії: в семи концертах взяли участь провідні виконавські сили республіки - Національний симфонічний оркестр України, Симфонічний оркестр Національної філармонії України, Київський камерний оркестр, Національний ансамбль ударних інструментів “Парад віртуозів” (диригенти В.Сіренко, Р.Кофман, М.Дядюра, О.Блінов, Дж.Е.Стеллуто (США), К.Карабиць).

Не зраджуючи первісну концепцію фестивалю - побачити вітчизняну музику в контексті світового музичного процесу, залучити до національного музичного середовища творчість українців, долею розкиданих по далеких світах, оргкомітет на чолі з незмінним директором Іваном Карабицем спромігся якнайширше розсунути кордони самого поняття “контекст”. Вражаючою була географія країн, представлених на “Фесті”: Німеччина, Австрія, Росія, Польща, Канада, США, Ізраїль, Греція, Франція, Китай, Японія, Італія, Бразилія, Аргентина. “Живим”, так би мовити, наповненням “контексту стали зарубіжні гості “Фесту”: композитори В.Балей, Н.Сингаївська (США), піаніст М.Сук (Україна-США), саксофоніст Д.Андервуд (США), диригент Дж.Е.Стеллуто (США), композитор В.Ільїн (Ізраїль), піаністи Л. та І.Жук (Канада), вчені Л.Гайда (США), Д.Гойові (Німеччина).

І все ж основний “приціл” було зроблено на виконання “найсвіжішої” української музики кінця 1990-х pp. - 2000 року. І певний ризик такої високої мистецької апробації цілком себе виправдав. Високохудожнє, стилістично досконале прочитання таких різножанрових творів, як “Canticum” Г.Гаврилець (симфонічний оркестр філармонії), “Французькі фрески” Л.Дичко (муніципальний хор “Хрещатик”), “Aria-passione-2” І.Щербакова (“Київська камерата”), “Віо-серенада” І.Карабиця (Київський камерний оркестр, диригент Р.Кофман), “Слово Сімеона” В.Польової для сопрано й органа (Л.Войнаровська-І.Калиновська), “Святий Боже”, “Тиха молитва” М.Шуха, “Богородице, Діво, радуйся” В.Польової, хоровий концерт В.Мужчиля “Возлюби ближнего своего” (хор “Хрещатик”, диригент Л.Бухонська) стали визначними мистецькими подіями, отримали найсхвальнішу реакцію залу.

Новою доброю традицією фестивалю стало проведення хорових концертів у стінах славнозвісних православних храмів - Трапезній палаті Києво-Печерської лаври та Михайлівського Золотоверхого собору. Неперевершене, божественне звучання “зіркових” колективів - хору “Київ” (диригент М.Гобдич), Державної чоловічої хорової капели ім.Л.М.Ревуцького (диригент Б.Антків), хору “Хрещатик” (диригент Л.Бухонська), які розгорнули панораму шедеврів вітчизняної хорової культури.

Різножанровий спектр “Фесту” доречно доповнився кількома цікавими й неординарними акціями, що максимально актуалізувало фестивальну ідею, йдеться про науково-теоретичну конференцію, присвячену українській темі у світовій культурі, за участю провідних учених України, Німеччини, США; про презентацію унікальних зібрань “З музичної скарбниці ЦДАМ літератури і мистецтва”. Тремтливою ностальгійною струною торкнулася сердець присутніх у Малому залі Національної музичної академії оригінальна за задумом літературно-вокальна композиція з романсів раннього Б.Лятошинського у блискучому виконанні В.Буймістера, І.Даценко, Г.Кабки, Г.Странченко, А.Ільїна (з доречними епістолярними коментарями М.Копиці) під умовною назвою “Нічні пісні”.

На моє запитання, що сприяло успіхові цьогорічного “Фесту”, Іван Федорович Карабиць, автор проекту, сказав:

- Знаєте, ми вперше цього року відчули справжнє розуміння й увагу до себе з боку держави, Міністерства культури і мистецтв України. Зважте: за два тижні до початку “Фест” був повністю профінансований, і всі попередні борги були сплачені. Та, звичайно, успіх заходу такого рівня великою мірою залежить від точного влучання в тему, в акцію, яких було достатньо цього разу. Це і створило особливу творчу атмосферу на “Фесті” й навколо нього. Незважаючи на закриття свята знаменитою симфонією Г.Малера, яка має назву “Трагічна”, ця подія стала для киян, без перебільшення, мажорною.

Перші “Фести” були найбільш відверто зорієнтовані на Захід, де, як нам тоді здавалося, на нас чекають сенсаційні відкриття й знахідки. Та сьогодні ми є свідками зворотного процесу. Наш фестиваль уже добре знаний у світі, та часто-густо іноземні митці шукають творчої долі у різних кінцях планети. І засвітитися в молодій державі, але з такими багатющими багатовіковими музичними традиціями, - то є певний шанс! Сьогодні ми вже маємо непоодинокі приклади з того: диригент із США Дж.Е.Стеллуто майже цілком присвятив один із вечорів “Фесту” виконанню української музики.

Зі свого боку хочеться відзначити творчий експеримент молодого диригента К.Карабиця - носія європейської школи диригування, - під орудою якого Національний симфонічний оркестр України виконав: великі симфонічні полотна: Й.Баха-А.Веберна, І.Стравінського, І.Карабиця (за участю піаніста зі США М.Сука). Це також своєрідний внесок музикантів у загальносвітову музичну скарбницю.

А втім, чи не на часі вже переглянути прозорі й досить умовні музично-стильові кордони між культурами різних країн? Музика київського “Фесту” примушує над цим поміркувати..