“Рада”. 1993. 14 жовт. №22 (2893)

Юрій Чекан

Згадуючи симфонічні програми

Симфонічна частина “Київ Музик Фесту’93” становить приблизно чверть від усієї фестивальної програми. Проте не кількість, а якість визначає питому вагу цієї частини у мистецькій палітрі фестивалю. А вона — надзвичайно велика, адже серед виконаних у симфонічних концертах творів — дві світові прем’єри (Симфонія №3 Річарда Нейнса та Концерт для фортепіано з оркестром Вірка Балея), одна — європейська (“Пісні про затемнення” Бернарда Рендса) та чотири провідних сучасних українських митців — І.Карабиця, В.Сильвестрова, Л.Колодуба. Звичайно, український симфонічний доробок міг би бути репрезентований повніше — музикою Б.Лятошинського, Є.Станковича, Б.Буєвського, М.Скорика... Симфонізм ХХ століття був представлений такими видатними іменами, як Г.Малер, І.Стравинський, С.Рахманінов, А.Онеггер, А.Хачатурян. І тут, як на мене, бракувало творів Шостаковича, Прокоф’єва, Айвза, представників польського авангарду...

Втім, і виконані програми запам’ятались надовго; головної мети фестивалю — представити українську музику в контексті світової культури — було досягнуто, а рівень симфонічних програм наочно засвідчив, що Київ дійсно є важливим культурним центром європейського масштабу (адже для Європи традиційно, що саме рівень розвитку симфонічної творчості є критерієм, показником рівня музичної культури країни).

І тут хочеться звернути увагу не лише на столичні оркестри (у фестивалі брали участь такі знані колективи, як Державний заслужений академічний симфонічний оркестр України, симфонічний оркестр Національної опери, Заслужений симфонічний оркестр Державної телерадіомовної компанії), а на так званий периферійний — Дніпропетровський симфонічний оркестр (художній керівник та диригент В’ячеслав Блінов). Периферійним цей колектив можна назвати хіба що за “місцем прописки”, адже його художній рівень та складність програм — аж ніяк не поступаються столичним.

Дніпропетровський симфонічний оркестр та його керівник вже вчетверте беруть участь у Київському музичному фестивалі. Втретє вони виконують конкурсні твори у заключному турі композиторського змагання імені Мар’яна та Іванни Коць, що традиційно відбувається у рамках фестивалю.

Цього року з семи симфонічних програм фестивалю дві належать дніпропетровцям. Це — виконання трьох конкурсних композицій (В.Мужчиля з України, Йонга Янга з Китаю й Кевіна Малоуна зі США) та концерт з творів симфонічної класики ХХ століття.

Програма, у якій динамічна оркестрова п’єса француза А.Онеггера “Пасифік 231” звучить поряд з хореографічно-пластичною “Грою в карти” І.Стравинського, де сповнена повітря й світла колористична Симфонія №2 англійця Філіпа Вилбі (прем’єра в Україні) змінюється експресивно-орієнтальним Скрипковим концертом А.Хачатуряна — складне випробування на зрілість. І дніпропетровці його з честю витримали: оркестр та його керівник продемонстрували широкий творчий діапазон, гарне відчуття стилю, високу професійну майстерність.