"Українська музична газета". 2003. №4(50)

Наталя Костюк

Дивуєшся багатству українського мистецтва, або Як учотирнадцяте здолали стіну безгрошів’я

"Київ Музик Фесту" — чотирнадцять років. Витривалість і наполегливість його організаторів учотирнадцяте здолала стіну безгрошів'я, впевнено заявляючи про право українського музичного мистецтва — традиційного і авангардного — на існування. Отож і словесні "баталії" довкола цієї події (з не менш заповзятими твердженнями про те, що можна грати, а що — ні; хворобливою критикою творів митців "традиціоналістів") також заторкують сутнісні засади творчого буття. Та кожного разу, відвідуючи концертні програми "Київ Музик Фесту", дивуєшся багатству українського мистецтва. Щоразу дирекція фестивалю прагне максимально об'ємно представити панораму нових творів і молодих, ще не відомих композиторів, і визнаних майстрів національної культури, їхні твори, показуючи характерні ознаки сучасного мистецького мислення, часто позначені й оригінальним переосмисленням ідей і здобутків української та європейської творчості.

Серед 32-х концертів фестивалю у восьми звучала хорова та вокально-симфонічна музика; три були присвячені винятково напрацюванням у церковно-канонічній сфері. Виконавські колективи, запрошені до участі, представляли не тільки столицю, а й інші регіони України. Тому поряд із композиціями провідних митців у слухачів була змога почути твори талановитих представників зі східних, південних і західних осередків НСКУ. Та що важливіше, поступово посилюється враження осмисленої хормейстерської роботи над осягненням питомих особливостей українського хорового виконавства — і акапельного, і вокально-інструментального, вмінням передати цю своєрідність у сусідстві з перлинами хорової творчості інших народів. Отож якісне зростання вочевидь домінує над кількісним нарощуванням виконавського репертуару.

Важливо, що така якість відзначає виступи не тільки колективів державного чи муніципального статусу, а й учбових хорів, де плинність співаків є однією з основних проблем. Чимало яскравих вражень подарував аудиторії хор "Відродження" Криворізького державного музичного училища (дир.Л.Красильникова, В.Заволгін). У Михайлівському Золотоверхому вони чудово виконали духовну програму і того ж дня у Національній філармонії — концертні п'єси (частини з "Акафісту до ікони Пресвятої Богородиці" Л.Донник, прем'єра), "Козацький плач" М.Стецюна, хорові наспіви на вірші Г.Сковороди "Ой ти, пташко", "Стоїть явір" І.Гайденка, "Є на світі доля" В.Дроб'язгіної, "В ніч перед Водохрещем" А.Гайденка та ін.).

Академічний хор студентів кафедри хорового диригування Київського національного університету (дир.Д.Радик) у Трапезній церкві Києво-Печерської лаври виконав складну програму з духовних творів В.Польової ("Світлі піснеспіви" у 8-ми частинах), В.Степурка ("Хвала Тобі"), В.Стеценка ("Псалом 7"), Б.Стронька ("Псалом 42") і Г.Гаврилець ("Боже мій, нащо мене Ти покинув"). Вишукана поетичність і зрілий професіоналізм привабили у виступі Дитячого зразкового хору "Веснівка" (дир.Ж.Сосновська) Міжнародного центру культури і мистецтв (прозвучала кантата для дитячого хору "Пори року" Л.Шукайло).

Розмаїтий спектр концертних хорових п'єс представив Київський муніципальний хор "Хрещатик" (дир.Л.Бухонська). Серед прем'єр (Ю.Іщенко "Вічна пам'ять", Є.Льонко "Херувимська", С.Бедусенко "Елегія" і "Фіолетовий блюз") та раніше виконуваних композицій (М.Скорик "Спаси мене, Боже" і "Мелодія", Г.Майборода "Осінь", М.Шух "П'ять пасторалей", В.Тиможинський "Купайло", Б.Фільц "На сопілку вечір грає") особливою натхненно-молитовною чистотою привабив гімн "Богоро дице Діво, радуйся" у розспіві В.Польової. А в однойменній композиції І.Щербакова хору вдалося осягнути глибокі психологічні нюанси, майстерно підкреслити — при збереженні молитовних імпульсів — натхненну піднесеність вишуканої імітаційної канви сольних розспівів, особливо відчутних у зіставленні з динамічними хвилями в tutti.

У розмаїтих барвах хорової музики яскраво вирізнилася прем'єра Поеми-кантати для мішаного хору, сопрано, тенора та симфонічного оркестру М.Скорика на вірші Т.Шевченка "Гамалія" (Національна заслужена академічна капела України "Думка" та Національний заслужений академічний оркестр України, дир.В.Сіренко). Цей твір, наснажений високою образністю Шевченкових текстів, репрезентував епос козацьких пісень у формах традиційної кантати. І саме таке дотримання типових, усталених композиційних принципів (зіставлення драматично-монологічних і колоритних пісенних епізодів, наскрізне сюжетне розгортання, складне багатотемне градуювання композиції) склало найбільшу несподіванку, викликало різні оцінки і навіть дискусії.

Концепційно цікавим (а в сенсі відзначення 65-річчя митця — напрочуд промовистим) видається залучення до програм “Фесту” творів вихованців М.Скорика, які прозвучали у виконанні львівських музикантів — камерного хору "Gloria" та камерного оркестру "Leopolis" (дир.В.Сивохіп). Своєрідна плеяда самобутньо обдарованих композиторів — М.Швед, Б.Фроляк, Б.Сегін — виявили колосальні можливості композиторської школи Майстра. До цілісної драматургії концерту вдало залучено й опус харківського композитора О.Щетинського.

Насамперед потрібно сказати, що виконані твори показали надзвичайно високий рівень засвоєння традицій європейського духовного мистецтва, до того ж — у чудовому сучасному звучанні. Так, "Pater Noster" М.Шведа, наймолодшого з композиторів, показав надзвичайно багату виразову палітру: від рецепцій до середньовічного хорального співу, антифонів — до сучасної експресивної техніки. Концепція виразно асоціюється із поетапністю творення: від світла й барв — до відчуттів Божого світу, семантика яких цілковито обумовлюється відтінками молитовних проголошень. У "Фрагментах латинської Літургії" О.Щетинського постає цілком оригінальна ідея. Попри назву, ці "Фрагменти" створюють самодостатню творчу концепцію із нетривіальним прочитанням семантики частин, сміливим переосмисленням традиції європейської меси, що на рівні драматургії помітно симфонізується. А також і яскравий тематизм, і оригінальна образність твору виявляють істотний творчий поступ автора цієї музики.

До сфери експериментів у духовно-канонічній сфері належить і виконана Муніципальним камерним хором "Київ" (дир.М.Гобдич) "Літургія Миру" архієпископа Іонафана (Єлецьких). Тут певною несподіванкою виявляється ідея розспіву текстів Літургії І.Златоустого на григоріанські на співи (якщо не брати до уваги експериментів О.Кастальського на межі минулих століть). Проте такий задум, який виходить від одного з видних представників Московського патріархату на Україні, говорить про те, що осмислення спільних моментів між конфесіями є нагальною вимогою часу. Попри нерівноцінність музичного тексту, варто відзначити щирість, безпосередність і непідробну простоту окремих фрагментів Літургії, яких так часто бракує у творах сучасних професійних митців.

Чотирнадцятий "Київ Музик Фест" вже належить історії. До історії відійшли його відкриття і несподіванки, колосальна праця організаторів і виконавців. Час до наступного фестивалю повинен бути часом роздумів та аналізів, осмислення доволі різного досвіду. Щоб наступна акція могла стати новим важливим кроком поступу українського музичного мистецтва.