“Вечірній Київ”. 1995. 19 жовт. №215—216 (15326–15327)

Ірина Сікорська.

Захер-Мазох допоміг сплавити національну музику і модерн-балет

VI Міжнародний фестиваль “Київ Музик Фест’95” відбувся — попри наші хронічні нестатки, кризи, труднощі тощо, і цифра 30 (а саме стільки концертів відбулося за вісім фестивальних днів) вражає. Були дні, коли паралельно проходило по два, а то й три концерти. Хтось скаже: чудово, кожен міг вибрати програму на свій смак. А як бути тим, чиї уподобання не могли розділитись між, скажімо, джазом і симфонічною музикою? От і мігрували меломани — і студенти, і професори — між “Українським домом”, Музичною академією та Будинком вчених (зали, де відбувалися концерти), марнуючи час, нерви, враження.

І вітчизняна аудиторія, і численні закордонні гості були одностайними: програма фестивалю перевантажена, не можна охопити неосяжне. Чи не доцільніше було б проводити самостійний джазовий фестиваль (приміром, “Київ Джаз Фест”), а не змушувати аудиторію “розриватися”? Адже свого часу “Форум музики молодих”, зародившись у надрах “Музик Фесту”, відірвався від нього і переріс у самостійний міжнародний музичний фестиваль. Тим більше, що вітчизняні колективи, представлені на “Фесті”, — “Джаз-хорал” О.Гебеля (Кривий Ріг), “Гама-джаз” (Дніпропетровськ) та інші джазмени гідно конкурували з гостями — дуетом Ніл Крек (фортепіано) та Хові Сміт (альт-саксофон), піаністом Уїльямом Олбрайтом (всі зі США), прекрасним джаз-квартетом Мішеля Порталя (Франція).

Відверто кажучи, далеко не всі концертні програми були рівноцінними, по-справжньому цікавих творів було небагато. Тож, можливо, дирекції “Фесту” варто виявляти більшу вимогливість при відборі творів.

Безперечним відкриттям “Фесту’95” я вважаю прем’єру балету Олександра Козаренка “Дон Жуан з Коломиї” за творами Л.Захера-Мазоха. Очевидно, що не всі читачі знайомі з новелами цього вельми популярного у Європі XIX ст. австрійського письменника (хоча й не раз чули термін “мазохізм”). Іще менше знають, що народився Леопольд Захер-Мазох у Львові, а його твори рясніють галицькими етнографічними ознаками. Органічний сплав музики, танцю (балет створений у співдружності з хореографом Оксаною Лань), чудове виконання (Київський квартет саксофонів, керівник Юрій Василевич, ансамбль ударних “Київ перкашн”, Львівський молодіжний балет “Акверіас”), мальовничі костюми, розроблені у Львівському інституті ужиткового мистецтва — все це залишило неповторне враження. Безумовно, ми стали свідками першого українського твору, де майстерно сплавлені національна музика та модерн-балет.

Глибоко зворушив слухацьку аудиторію хоровий Диптих Валентина Сильвестрова у виконанні капели “Думка” (керівник Євген Савчук), де незбагненним чином поєдналися такі зовні різні тексти, як молитва “Отче наш” та “Заповіт” Тараса Шевченка. Коли завмерли останні звуки цього, без перебільшення, шедевру, ніяку іншу музику в той день слухати вже не було ні сил, ні бажання.

Вже традиційно повелося, що “Фест” — це не тільки зустріч з музичними творами, але й з чудовими музикантами.

Основне “музичне навантаження” виніс ансамбль “Київська камерата” (керівник Іван Карабиць), якому довелося відіграти п’ять концертних програм, та ще й з різними диригентами (Вірко Балей, США; Сакае Сакакібара, Японія; Валерій Матюхін).

Не можу не згадати творів “Три молитви до Пресвятої Богородиці” Богдани Фільц у виконанні хору “Хрещатик” (керівник Лариса Бухонська), Симфонію №5 “Потаємні поклики” Євгена Станковича для кларнета (Філіп Кюпер, Франція) та камерного оркестру (“АRCHI”, диригент Ігор Андрієвський), Диптиха Мирослава Скорика. І це, звісно, не все.

В цілому ж стало зрозуміло, що “Київ Музик Фест” вийшов за рамки “музичної події для внутрішнього споживання”. Зали щовечора здобувалися штурмом. Публіка буквально “висіла на люстрах”, сиділа на підлозі, а ті нещасні, хто прийшов безпосередньо перед початком концерту, не могли навіть просунутися вгору східцями й змушені були, обурившись, піти геть. Хоча така зросла популярність “Фесту” не може не радувати, це був явний організаційний прорахунок: не важко було передбачити, скажімо, що для концерту, де задіяні три хорові колективи, у тому числі й прославлена “Думка”, зал Будинку вчених дуже тісний. Думається, на майбутнє це буде враховано.

Отже “Музик Фест’95”, хоча йому є що поліпшувати й удосконалювати, є на рівні світових міжнародних фестивалів — це авторитетна думка багатьох іноземних (а значить, і обізнаних) гостей, як композиторів, так і виконавців. Тож будемо горді з того, що маємо “Київ Музик Фест”.



© 2004-2005. Все права защищены.
Developed by Treastal.