“Столиця”. 1997. №8 (33)

Марина Копиця.

Як заробити 13 гривень за кілька місяців?

Ми сьогодні представляємо читачеві одного з найяскравіших українських скрипалів, народного артиста Анатолія Баженова. Його співпраця з українськими композиторами триває вже не одне десятиріччя, адже він не тільки один з фундаторів Квартету імені Лисенка, перша скрипка багатьох симфонічних і камерних оркестрів, а й блискучий соліст-виконавець, що, скажімо, “цементував” своєю грою на “Київ Музик Фесті’97” один із найскладніших творів XX ст. “Історію солдата” Ігоря Стравинського, що “грається, читається, танцюється” (за ремаркою автора). Зауважимо, що й майже всі попередні “Фести” проходили не без його участі.

“Твір Стравинського дуже рідко виконується на естраді в оригінальному варіанті, — говорить Баженов. — Складність його вимагає від виконавців великої кількості репетицій, адже це ансамбль солістів, де в кожного своя складна партія, і на концерті треба не тільки її блискуче виконати, а й уміти імпровізувати, створювати особливий жанр концертного музичного театру з відтінком балагану, перебільшеної характеристичності акцентів, грою з жанром вальса, регтайма, танго. Музиканти “Київської камерати” і молодий диригент Кирило Карабиць виявили неабияку сміливість у втіленні творчого задуму”.

Анатолій Баженов живе надзвичайно напруженим творчим життям — тільки останнім часом він виступив як соліст із Скрипковим концертом Глазунова у філармонії, грав у складі Квартету ім.Лисенка на вечорі пам’яті Шостаковича наприкінці вересня, а в жовтні брав участь у “Київ Музик Фесті”, виступивши в кількох програмах, зокрема, у Камерній симфонії №4 на вірші О.Пушкіна для баритона, фортепіано та струнного камерного оркестру Є.Станковича, де скрипкова партія — одна з головних.

А.Баженов охоче співпрацює з ансамблем “Київська камерата” та його диригентом В.Матюхіним, адже його запрошують не тільки як оркестранта, що блискуче знає специфіку ансамблевої гри, а й як соліста-віртуоза, якому нема рівних у прочитанні багатьох нових творів.

Маестро бажаний як концертмейстер в оркестрах Радіо й телебачення у В.Сіренка, естрадно-симфонічному у В.Здоренка, камерному — у І.Блажкова, часто його запрошують в оркестри інших країн. Бажаний він і як чудовий перший виконавець творів українських композиторів на “Фестах”. Так, Скрипковий концерт В.Зубицький писав, розраховуючи на виконання саме А.Баженовим. Після вдалої прем’єри американська фірма забажала записати цей твір і виконавця на компакт-диск.

Взагалі Баженов був виконавцем майже п’ятдесяти прем’єр українських авторів від старшого покоління — Лятошинського, Філіпенка — до майже всіх сучасних українських митців — Скорика, Карабиця, Киви, Іщенка та ін. Завдяки активній співпраці композиторів з Квартетом ім.Лисенка, і особисто А.Баженовим, в 70—80-ті рр. спостерігався сплеск яскравих камерних творів.

“Особливо згадується співпраця з Сильвестровим у 70-х роках, тоді виключеним зі Спілки композиторів, — розповідає маестро. — Наш квартет першим виконав його твір і записав на платівку фірми “Мелодія”, а потім багато творів Сильвестрова музиканти квартету возили на фестивалі в Голландію, Польщу, Росію. До речі, тільки повернувся з Москви, де грав на авторському вечорі Сильвестрова в Рахманіновському залі. В Україні поки що такого концерту не заплановано...”.

Анатолій Баженов надзвичайно боляче переживає тяжке, майже безнадійне становище музиканта в нас у державі. Навіть якось у відчаї хотів написати листа Президентові.

“При зовнішньому параді наших вульгарних та убогих святкових заходів, нікчемних, застарілих за формою й задумом передач на радіо й телебаченні, ми наближаємось до повного краху нашого виховання, нехтування людьми та традиціями. В результаті — масова втеча музикантів, що набирає все більшого розмаху. Вже майже всі мої учні роз’їхалися за контрактами в різні країни і навряд чи повернуться. Я хочу жити у себе в країні, але вона, як мачуха, виштовхує мене геть, — говорить скрипаль. — Невже держава не може збагнути, що втрачає не тільки свій духовний генофонд, а й престиж. Де державна культурна політика чи програма, що, до речі, може стати рентабельною — зі справжніми імпресаріо, а не дільцями від менеджменту із Заходу, що за безцінь купують наші колективи? Як може держава так не цінувати свого духовного генофонду, як може дозволити сплатити музиканту, що кілька місяців, скажімо, вчив Концерт В.Косенка (до 100-річчя) 12 гр.98 коп.?

Чому агентство із захисту авторських прав бездіяльне? Чому я повинен заробляти на життя в інших країнах? Все це надзвичайно болючі питання, що потребують термінового вирішення заради порятунку музики і фізичного врятування музикантів”.

Хвилювання Анатолія Баженова цілком слушне. І спалахує воно з особливою гостротою на таких бажаних і потрібних акціях, як міжнародний “Київ Музик Фест”. І попри всі негаразди, на кожному з насичених концертів фестивалю (а їх більше двадцяти) з участю таких неперевершених виконаців, як Анатолій Баженов, зали були переповнені. А це значить, що в нас є потенційні сили й перспективи рухатися далі.