"Говорить і показує Україна". 2000. 3 Серп.

Альбіна Бутук

"Розквіт душі, ремесло і поезія"

Володимир Симоненко... "Він підготував і провів на Українському радіо і телебаченні десятки передач про джаз. Без нього був неможливим жоден джазовий фестиваль чи конкурс... Ще у 1962 році він організував перший джазовий клуб у Києві. Завдяки Володимирові Степановичу в Київському музичному училищі ім.Р.Гліера відкрився факультет естрадного виконавства".

"Володимир Симоненко... був директором Центру музичної інформації Національної спілки композиторів України, очолював Дирекцію міжнародних музичних фестивалів. За його участю відбулися "Київ Музик Фест", "Форум музики молодих", "Музичні прем'єри сезону", конкурси диригентів ім.С.Турчака, фестивалі музики Б.Лятошинського, М.Березовського, А.Веделя". "Його книжки "Мелодії джазу", "Лексикон джазу", "Джаз і фортепіанна музика першої половини XX століття" були по суті першими серйозними дослідженнями у цій галузі не лише в Україні, а й в усьому тодішньому Радянському Союзі". Все це цитати з різних видань, у яких справедливо зазначено, що для Симоненка джаз був, "наче вище призначення, розквіт душі, ремесло і поезія".

Величезна кількість людей пам'ятає цю дуже привабливу людину — просту, доброзичливу, товариську в стосунках і неймовірно працездатну: на посту директора Центрмузінформу він перебував майже цілодобово і встиг зробити для культури України більше, ніж будь-який, напханий купою чиновників, заклад. Може, через те Володимира Симоненка й спіткала передчасна смерть. Та значущість його справ забуттю не підлягає. Про це — розмова з диригентом Ігорем Блажковим. Завдяки їхнім спільним зусиллям було видано вперше у світі партитуру опери Д.Бортнянського "Алкід". За підтримки В.Симоненка І.Блажков очолив унікальний оркестр "Перпетуум мобіле", котрий упродовж багатьох років здійснив величезну кількість світових прем'єр забутої музики минулих епох і творів сучасних українських композиторів.Їхнім спільним проектом було також відновлення у репертуарі Національного симфонічного оркестру України партитур, що свого часу зазнали нищівної критики "зверху" — Третьої симфонії Б.Лятошинського (перша редакція) та Симфонії №1 Д.Клебанова "Пам'яті мучеників Бабиного Яру".

Останнім спільним проектом мав бути концерт, що поєднував би академічну і джазову музику. Апофеозом стало б виконання Концерту для джаз-бенду і симфонічного оркестру швейцарського композитора Р.Лібермана. Послідовники В.Симоненка прагнуть реалізувати цей проект. Готується також до видання його майже завершений рукопис "Джазової енциклопедії".