"Українське слово". 2002. 19-25 груд.

Ольга Кушнірук

Співоча окраса "Київ Музик Фесту"

Присвячений пам'яті незабутнього його натхненника, композитора Івана Карабиця, фестиваль на сьогодні є найпотужнішою фестивальною акцією академічного музичного мистецтва України, власне, як він першочергово і задумувався його організаторами. Тут, поруч із новими творами, слухачі мають змогу познайомитись із цікавими виконавцями — як українськими, так і зарубіжними. Наш матеріал про представників вокального мистецтва, котрі викликали найбільший резонанс: гостей із США — Патрісію Міллер (мецо-сопрано) та Стівена Салтерса (баритон).

Знайомство зі співачкою Патрісією Міллер для киян виявилося довгоочікуваним. На "Київ Музик Фесті" вона мала виступати ще минулого року, проте трагічні події 11 вересня перекреслили ті плани. Власне, привезені нею на "Фест'2002" дві програми і присвячувалися пам'яті загиблих у вересні 2001 року співвітчизників й усім жертвам страждань у світі.

За сприяння амеaриканського посольства було організовано першу з них — симфонічний концерт "Музичні діалоги: Україна-США". Запрошений до участі диригент Роман Кофман віртуозно провів з симфонічним оркестром Національної філармонії твори американських композиторів: сюїту з балету "Хлопчина Біллі" А.Копленда та "Чичестерські псалми" Л.Бернстайна (з участю хору "Хрещатик", кер.Л.Бухонська). Поруч з П.Міллер своєрідну культуру афро-американського населення також продемонстрував Стівен Салтерс. Дотепні за настроєм, легкі у сприйнятті "Старі американські пісні" А.Копленда, завдяки гостроті ритмічного начала, театралізованому підтексту, повною мірою дали розкритися динамічному артистизмові співака, ставного чорношкірого красеня, який за якихось п'ятнадцять хвилин зумів стати загальним улюбленцем залу.

Сольна програма Патрісії Міллер охоплювала різностильову панораму. Вона продемонструвала професіональні тонкощі майстерності вокалістки, котра чудово відчуває стиль як епохи Бароко, так і особливості пізньої романтики, імпресіонізму.

Майстерність співачки ґрунтується, попри непересічний природний дар, передусім на блискучій освіті. Засвоївши традиції австро-німецької й італійської співочих шкіл, П.Міллер сформувалась як яскравий музикант, якому підвладні особливості різних стильових напрямків, — чи то класична архітектоніка, застигла у своїй довершеності, чи романтична нуртуюча емоція, чи філософська розважливість.

Проникливим музичним візаві Патрісії виступив київський піаніст Юрій Кот. Завдяки йому інструментальний супровід перейшов суто концертмейстерські рамки, набувши сили рівноправно одухотвореного партнерства, а подекуди й сольного безсловесного одкровення. Відзначимо і схвильоване "слово" віолончелі Юлії Білоусової в піснях Брамса, яке створило загальний пафос виконавської інвенції у цих пізньоромантичних композиціях.

Виступи Патрісії Міллер та Стівена Салтерса вписали неповторну сторінку в історію "Київ Музик Фесту", познайомивши слухачів із своєрідною співочою манерою, цікавими композиціями американської музики, наблизили до розуміння ментальних особливостей своєї нації.