"Слово просвіти". 2002. 11-17 жовт. Чю41(157)
Галина Охріменко
Відкриття Америки
21-28 вересня у Києві відбувся Міжнародний музичний фестиваль "Київ Музик Фест"
XIII "Київ Музик Фест" вкотре підтвердив свою основну концепцію: українська музика у контексті світової музичної культури. Окрім творів українських авторів (їх була переважна більшість), як завжди, на фестивалі звучало багато зарубіжної музики. До Києва завітали гості з Великобританії, Росії, Японії, цілий "блок" з Північної Європи: Норвегія, Фінляндія, Швеція. Одними з найцікавіших були концерти американців — постійних гостей "Київ Музик Фесту" різних років. Для тих, хто був знайомий з американською музикою у рамках "джаз — Гершвін", їхні концерти стали справжнім "відкриттям Америки".КВАРТЕТ "LUMINA"
Першим з американських гостей цьогорічного "Фесту" став струнний квартет "Lumina". Власне, за складом квартет не є "чисто" американським: двоє з його учасників — з України й Росії, обидва отримали музичну освіту в Україні.
Взагалі, як правило, виконавці на "Київ Музик Фест" приїздять частіше, ніж композитори. Квартет "Lumina" привіз із собою двох американських авторів — Майкла ДеГ'яцінто і Дена Купера. Їхні твори, присвячені квартету "Lumina", прозвучали 22 вересня у концерті поряд з музикою С.Рахманінова і Д.Шостаковича. На закінчення гості приготували подарунок для українських слухачів: виконали один з творів — "музичних символів" України: "Мелодію" Мирослава Скорика.
МУЗИЧНІ ДІАЛОГИ: УКРАЇНА-США
Однією з кульмінацій фестивалю став концерт "Музичні діалоги: Україна—США". До його програми ввійшли різножанрові твори: сюїта для оркестру, масштабний твір для хору з оркестром, але, без перебільшення, найпильніша увага була прикута до виступу афро-американських вокалістів зі США. Довгоочікувана Патрісія Міллер (яка мала приїхати на “Київ Музик Фест” ще минулого року) відкрила слухачам світ спірічуелсу — специфічного жанру американського фольклору. Духовні (саме так перекладається з англійської слово spiritual) пісні виникли у південних штатах ще за часів рабства і являють собою дивну суміш африканських і англо-кельтських музичних джерел у поєднанні з вільно-релігійним змістом. На початку свого існування спірічуелси виконувалися хором під час церковної служби, але з роками набули поширення у вигляді перекладів для соліста з інструментальним супроводом. Саме у такому варіанті вони прозвучали 23 вересня у Національній філармонії. Пані Патрісія виконала спірічуелси за всіма законами жанру: емоційно, з "коливаннями" і "з'їжджаннями" голосу, імпровізуючи і, що найбільше захопило публіку, супроводжуючи спів характерними танцювальними рухами (адже витоки спірічуелсу — в африканських ритуалах).
"Старі американські пісні" у виконанні соліста Нью-Йоркської “Метрополітен Опера” Стівена Салтерса вразили слухачів органічним поєднанням лірики, психологізму і чуттєвої краси. А заспівавши жартівливу американську пісню, в якій без жалю до академічного вокалу імітуються голоси жаби, гуски, коня і ще хтозна-кого, співак "зірвав" шалені овації.
ЦИКЛ "СОНАТИ СКРЯБІНА
Сонати О.Скрябіна, написані протягом 1892-1913 pp., посідають вагоме місце у світовій історії фортепіанної музики. За задумом композитора, 10 сонат не є циклом. Кожна з них — це окремий самостійний твір, що втілює власний світ образів і емоцій. І кожна "живе" власним життям: деякі сонати (наприклад, №№5, 9, 10) звучать дуже часто, а деякі (№№6, 8) — майже не виконуються. Складність піаністичної техніки і філософських концепцій зумовила те, що у концертній практиці майже немає випадків виконання всіх сонат одразу. Один з винятків -концерти Ігоря Жукова у 1979 році у Ленінграді, коли піаніст виконав десять сонат і Фантазію протягом двох вечорів. Сонати звучали тоді не за хронологією, а згідно із власним задумом виконавця: спочатку №1, потім №№10, 3, 6, 5 і т.д. І ось 24 вересня цього року в Києві піаніст зі США, професор Мічіганського університету Артур Грін здійснив, за словами багатьох слухачів, героїчний вчинок — протягом одного вечора було виконано всі сонати Скрябіна. На запитання: "Як Вам це вдалося?" А.Грін відповів просто: "Я дуже люблю музику Скрябіна". У виконавській манері американського піаніста активне вольове начало поєдналося з ліризмом, романтичністю і навіть джазом (у Сонаті №4). Багатовимірність змісту сонат зумовила багатогранність інтерпретації, адже вся музика Скрябіна, за влучним виразом В.Дельмана, це "спроба сплавити титанічне і тендітне". У своєму концерті Артур Грін зберіг хронологічний порядок сонат, але новації теж були: початок сонат супроводжувався зміною світла на сцені. Як відомо, О.Скрябін мав рідкісний дар кольорового слуху: кожна тональність асоціювалася у нього з певним кольоровим відтінком. І хоча композиторських вказівок щодо використання світла у сонатах не існує, А.Грін поєднав колір і звук у своєму концерті. Переливання кольорів, що супроводжувало плинність музики, створило атмосферу магічності і справило на публіку незабутнє враження.
Міжнародний музичний фестиваль "Київ Музик Фест'2002" закінчився. Цього року до звичної всім назви додалося "Пам'яті Івана Карабиця”, — вперше "Фест" відбувся без свого засновника і художнього директора... "Ars longa, vita brevis", — говорили у Давньому Римі. "Життя коротке, мистецтво вічне", — повторюємо ми і сподіваємося на нові відкриття, що їх готує нам майбутнє.
