"Слово просвіти". 2003. 22-28 жовт. Ч.43(211)

Іванна Карабиць

"Граф Одеський" — гість "Київ Музик Фесту'2003"

Кожного року на Міжнародний музичний фестиваль "Київ Музик Фест" приїздить велика кількість гостей із різних міст України та з усього світу. Однією з помітних подій нинішнього мистецького форуму став приїзд Національного Одеського філармонічного оркестру, який із великим успіхом виступив перед київською публікою в Національній філармонії ім.М.В.Лисенка. Персона головного диригента Одеського оркестру, американця за походженням Хобарта Ерла зазвичай привертає до себе увагу журналістів і простих меломанів. Виникає запитання: "Як американський диригент опинився в Україні, чому саме Одеський оркестр, як складалася творча біографія маестро до приїзду сюди?". Відповіді на всі ці питання вдалося отримати безпосередньо від самого Хобарта Ерла.

— Пане Ерл, розкажіть, будь ласка, про себе...

— Я народився у Венесуелі в американській родині. Почав свій творчий шлях ще в дитинстві, вигравши Музичний Кубок британської школи в Каракасі. Далі були Принстонський університет (США), Віденська музична академія, конкурси, фестивалі, майстер-класи, стажування у всесвітньо відомих митців. Також маю диплом кларнетиста, який отримав у Лондонській консерваторії.

— Як сталося, що Ви почали працювати з Одеським філармонічним оркестром?

— Мене запросили до Одеси, тому що я виступав там разом із Віденським камерним оркестром. У вересні 1990 року ми приїхали на гастролі до тоді ще Радянського Союзу, грали і в Московському будинку композиторів. До речі, твір "Відьми" Мігеля дель Агіли (США), який був виконаний на "Київ Музик Фесті'2003", також прозвучав під час мого приїзду до Одеси на початку 1990-х разом із першою виконавицею цього твору — концертмейстером групи фаготів симфонічного оркестру Австрійського радіо Джуді Фармер. Віденський камерний оркестр був створений для виконання сучасної американської музики в Австрії та сучасної австрійської музики у Сполучених Штатах. Цей музичний колектив складався з молодих, але дуже добрих віденських музикантів, декілька з яких зараз грають у Віденському філармонічному оркестрі. Ми працювали так чотири роки, вийшло два компакт-диски з творами сучасних композиторів, включаючи вже згадані "Відьми". Нам запропонували виконати американську програму в Радянському Союзі. Після виступу в Москві ми були запрошені також до Одеси. Тоді мені запропонували знову повернутися в українське місто над морем, але вже як гастрольного диригента Одеського філармонічного оркестру. Я подумав: "Чом би й ні?", — і через півроку приїхав, не знаючи жодного слова ні по-російськи, ні по-українськи. Перший мій концерт із цим колективом відбувся в квітні 1991-го року. Музиканти прийняли мене дуже добре. І ось уже 12 років я — головний диригент цього оркестру.

— Хто був Вашим попередником?

— До моєї появи в оркестрі працювало багато різних диригентів. Приблизно за два роки до мене колективом керував маестро Гоцерідзе, але невдовзі поїхав до Ізраїлю. Потім був конкурс на головного диригента який виграв мій приятель Андрій Борейко (з ним ми познайомилися на західних майстер-класах і конкурсах). Але й Андрій невдовзі відмовився від роботи в Одесі та поїхав у Свердловськ. Далі в оркестр узяли ще одного диригента, після якого через рік прийшов я.

— Як Вам живеться в Одесі, розкажіть, будь ласка, про Вашу українську родину?

— Я вже майже десять років одружений із українкою, яка має легендарне ім'я — Аїда. Моя дружина також грає у нашому оркестрі — вона скрипалька. Але, окрім цього, вона взяла на себе частину важкої адміністративної роботи колективу. Що ж до життя в Україні, — існує ряд проблем. Наприклад, побутовий дискомфорт. Коли була жива моя мама, вона приїздила до Одеси, — я живу недалеко від філармонії, у квартирі, так би мовити, столичного планування по вулиці Грецькій. Так вона не могла зрозуміти, як таке можливо: у крані немає води, а в стінах будинку — понад усі норми... Усі ці негаразди серйозно виводять із рівноваги. І хоча мене важко вивести з себе, усе-таки хотілося б, щоб такого не було.

— Правда, що Вас називають "Граф Одеський"?

— Так, якщо перекласти з англійської мови Earl of Odesa, виходить "Граф Одеський" — це моє жартівливе прізвисько.

— Ваш оркестр має дуже різноманітний репертуар — від шедеврів попередніх століть до найсучасніших творінь. Чи виконуєте Ви твори українських композиторів?

— З Одеським оркестром ми записали на компакт-диски музику Є.Станковича, М.Скорика, М.Колесси. Грали твори І.Карабиця, серед них 3-тя симфонія, яку ми виконували також у Національній опері України ім.Т.Г.Шевченка, і зараз на "Київ Музик Фест" ми привезли його "Vio-серенаду". Також у нашому репертуарі — твори українських класиків: М.Лисенка, В.Барвінського, К.Данькевича, М.Вербицького та Б.Лятошинського.

— Які творчі плани має оркестр на найближче майбутнє?

— Восени ми збираємося відвідати "Budapest spring festival" — там буде цікавий проект із американським скрипалем Ігорем Групманом, також виконаємо симфонічну поему "Мазепа" Ф.Ліста, а влітку їдемо на фестиваль до Афінн.

— Національний Одеський філармонічний оркестр уперше в гостях у "Музик Фесту". Як виникла ідея приїхати на фестиваль?

— Весною цього року, під час концерту пам'яті І.Карабиця в Одеській філармонії, його син Кирило запросив наш колектив на "Фест". Ми справді ніколи не відвідували цього престижного музичного форуму, тому що кінець вересня — початок жовтня завжди є дуже напруженим для оркестру: відкриття філармонічного сезону разом із насиченою концертною та гастрольною діяльністю. Але в цьому році вдалося знайти можливість і час на відвідання київського фестивалю, який вразив мене великою кількістю нової музики. Я не знав, що всі його концерти безкоштовні — вважаю це дуже корисним для сучасної музики та її слухача. У Відні є аналог "Київ Музик Фесту" — фестиваль під назвою "Wien modern". Концерти там не зовсім безкоштовні, але квитки дуже дешеві. Людина отримує перепустку, і це надає їй можливість вільно відвідувати всі музичні заходи фестивалю. Там також представлено багато сучасної музики, і кожен концерт — аншлаговий. Але "Wien modern" має вагому фінансову підтримку не тільки від Австрійського міністерства культури, але й від різноманітних фондів і корпоративних спонсорів.

— Щоб Ви хотіли наостанок побажати "Київ Фесту"?

— Мої побажання — щоб уряд та інші спонсори, а їх багато в Україні сьогодні, фінансово підтримали київський фестиваль. Це важко, але можливо, тому що багато є прихильників сучасного мистецтва. Треба просто привертати до себе увагу: хто шукає, той завжди знайде!

— Дякую за розмову і бажаю успіхів.

Розмову вела Іванна Карабиць