“Культура і життя”. 1992. 10 жовт.

Юрій Чекан.

Конкурс композиторів: день перший

Серед важливих акцій Третього українського міжнародного фестивалю “Київ Музик Фест’92” — композиторський конкурс імені Мар’яна та Іванни Коць. Цього року такий огляд-змагання проводиться уже вдруге. Якщо в торішньому взяли участь тільки композитори України, то у нинішньому — представники багатьох країн, тобто ті, кого надихнула трагічна тема Голодомору 1932—33 років. Ідея належить відомому ентузіасту відродження української духовності — американському видавцю українського походження Мар’яну Коцю. Фундатором конкурсу цього року стала Асоціація дослідників Голоду-геноциду 1932—33 рр. в Україні.

Журі першого туру на чолі з одеським композитором О.Красотовим з двадцяти поданих творів відібрало шість — В.Бібіка, Г.Ляшенка, В.Рунчака, Г.Овчаренко (Україна), Дж.Е.Леннона (США) та З.Багінського (Польща). У другому, відкритому турі склад журі — міжнародний: Теодор Кучар (Австралія), Вальтер Ціммерман (Німеччина), Ольгерд Писаренко (Польща), Ловелл Ліберман (США) та Мирослав Скорик (Україна). Координатором конкурсу та довіреною особою М.Коця був знаний композитор, диригент, піаніст та музикознавець Вірко Балей (США).

Отже, перший конкурсний концерт. Тематична спрямованість — зумовила характер слухацьких очікувань: горе і скорбота, трагедія і вічна пам’ять — ось їх емоційно-смислові координати. Втім, гадаю, поза ними виявився перший виконаний твір — “Спектра” Джона Ентоні Леннона: зв’язок цієї трагічної композиції з темою конкурсу лишився невмотивованим. Очевидно, його, цього зв’язку, не може бути через давність написання твору — 1987 р., коли про конкурс, ясна річ, ще й гадки не було. Композитор продемонстрував певну фаховість. Але, як здалося, у творі “стан” домінує над розвитком, колорит — над дією. Загальна ж емоційна “температура” була досить помірною. Отже, і реакція слухачів виявилася стриманою.

Інакше була сприйнята лірико-трагічна композиція харків’янина В.Бібіка “Плач та молитва” (1992). Загальновідомі “емблеми” скорботи — інтонація зітхання, стогону, що в кульмінації виливається в голосіння; траурна псалмодія, крізь яку проступають мотиви запитання без відповіді, тривога, щира емоція в поєднанні з інтелектом. Твір В.Бібіка, на мою думку, — реальний кандидат у переможці.

Третім конкурсним твором була композиція киянина В.Рунчака “Кон место серено” (1992). Тут, як і в композиції В.Бібіка, конкурсна тематика, її емоційна спрямованість виявилися у загальному трагічному річищі звучання, в орієнтації на інтонаційні засади європейської музичної культури, пов’язані зі скорботними образами. Одні моменти у творі В.Рунчака здалися дуже вдалими (наприклад, справжня знахідка — діалог скрипки та дзвонів у фіналі; як завжди, вдалися авторові токатно-динамічні, “навальні” епізоди, сповнені драматизму, експресії, емоційно правдиві), інші — не до кінця зрозумілими (скажімо, деяка багатослівність початку). Але, без сумніву, твір заслуговує на увагу слухачів та виконавців.

Приємним сюрпризом було завершення концерту — виконання “Острова мертвих” С.Рахманінова. Найтепліших слів заслуговує колектив Дніпропетровського симфонічного оркестру та його головний диригент В’ячеслав Блінов — виконавці досить складної програми.