“Вечірній Київ”. 1992. 23 жовт. №203 (14567)

Юрій Чекан.

Трагічні акорди фестивалю...

Спочатку — трохи історії. Вже втретє осінній Київ стає місцем проведення українського міжнародного музичного фестивалю “Київ Музик Фест”. На думку організаторів (перш за все — Спілки композиторів) та численних спонсорів (серед них — провідні авіакомпанії Європи; знані музичні видавництва світу; генеральний спонсор фестивалю — українська фірма “Планета”), цей фестиваль повинен надати Києву статусу одного з найавторитетніших музичних центрів Європи. Престиж фестивалю забезпечився, насамперед, насиченими й цікавими програмами. Багато про що говорять і виконавські сили, що були задіяні у цьому масштабному святі музики, — тут було зібрано провідні мистецькі колективи України, завітали до Києва відомі в усьому світі солісти-виконавці зі Сполучених Штатів Америки, Канади, Німеччини, Франції, Фінляндії, Бельгії, Іспанії...

Фестивальне “дійство” розгорталося водночас у кількох скоординованих між собою “вимірах”: “звичайні” концерти співіснували з концертами “Міжнародного форуму музики молодих”, класична спадщина звучала поруч зі світовими та українськими прем’єрами; академічна музика — з розважальною.

Стрижневою акцією цьогорічного фестивалю, як і в минулому році, став композиторський конкурс імені Мар’яна та Іванни Коць. Але якщо минулорічне змагання більше було схоже на огляд надбань національного симфонізму за останній час, то цього року конкурс мав чітко окреслену тематику — Голод-геноцид 1932—1933 року. Ідея такого тематичного спрямування конкурсу належить американському видавцеві українського походження панові Мар’яну Коцю. Координатором композиторського змагання був відомий американський музикант Вірко Балей.

Конкурс міжнародний: проходив він у два тури. Перший тур — закритий. Журі з представників України на чолі з одеським композитором О.Красотовим ще у травні відібрало шість кращих творів з двадцяти, що були подані. Коли розкрили девізи та псевдоніми (перший тур проходив анонімно), то виявилося, що до фіналу пройшли “Плач та молитва” для симфонічного оркестру харків’янина В.Бібіка, симфонія “Pro memoria” Г.Ляшенка, композиції “Con mesto sereno” В.Рунчака та “Обпалена мальва” Г.Овчаренко (усі троє — кияни), “Spectra” американця Джона Ентоні Леннона та “Threnody” поляка Збігнєва Багінського.

У другому — відкритому турі склад журі змінився, він став міжнародним. Авторитет журі — авторитет конкурсу. І у цьому плані київський конкурс був на висоті: до складу журі входили диригент Теодор Кучар з Австралії, композитор Вальтер Ціммерман з Німеччини, директор міжнародного фестивалю “Варшавська осінь” Ольгерд Писаренко з Польщі, американський композитор Ловелл Ліберман та Мирослав Скорик з України. Журі визначило (на час виходу у світ цього допису) чотирьох переможців, котрим будуть вручені солідні премії (звичайно ж, в американських доларах).

Отже, які враження після виконання конкурсних творів? Зрозуміло, що тематична спрямованість — Голод-геноцид — зумовила емоційно-образний зміст конкурсних творів. Тут домінує трагічна емоція, але втілено її дуже по-різному. Скажу декілька слів лише про реальних, на мою думку, претендентів на перемогу.

Збігнєв Багінський побудував композицію на співставленні хору а капела (крайні епізоди) та оркестрової картини (середній розділ). Молитва на латинський текст — скорботна, заглиблена — відтінялась емоційно-напруженим, не вільним від звукозображальних ефектів, звучанням оркестру.

З неосяжного простору народжується і у такий же простір йде “Плач та молитва” В.Бібіка — твір, де щира емоція, помножена на майстерність та інтелект, зумовлює вагу художньої концепції

Дуже цікавим — глибоким і по-справжньому хвилюючим — виявився твір молодої Галини Овчаренко — монументальна вокально-симфонічна композиція “Обпалена мальва” на вірші Валентини Отрощенко. Скорботно-мертвий пейзаж — відлуння трагічних подій, майстерно побудована драматургія, наскрізна метафора — узагальнено-символічний образ обпаленої мальви — України, — все говорить про високий мистецький хист київської композиторки.

Конкурсні твори прозвучали у виконанні Дніпропетровського симфонічного оркестру під керуванням В.Блінова та симфонічного оркестру Держтелерадіомовної компанії України (головний диригент В.Сіренко). Хорові партії виконав хор “Фрески Києва” під орудою В.Бондаренка.



© 2004-2005. Все права защищены.
Developed by Treastal.