“Народна творчість та етнографія”. 1993. №5–6 (243–245)

Галина Степанченко

Трагічні акорди Реквієму (фрагмент)

Останнім часом композитори України звертаються в своїй творчості до теми, яка довгі роки замовчувалась. Голодомор в Україні в 32–33-х роках, цій даті присвячувались твори, які прозвучали в минулому році на “Київ Музик Фесті”, а також на концертах у Львові цього року.

Тема ця гостра і болюча для кожної людини і потребує до себе особливого композиторського ставлення і втілення. Згадуючи безневинні душі, що загинули під час Голоду-геноциду в 32–33 роках, а також і тих, яких замучили в роки репресій тоталітарного режиму, митці своїми художніми творами своєрідно вшановують їх пам’ять.

Сприяв появі цих творів конкурс композиторів на найглибше відтворення в музиці трагічних сторінок історії українського народу імені Іванни та Мар’яна Коць (американські видавці, меценати). Вперше цей конкурс пройшов у І992 році. Твори, що там виконувались, були у концертах “Київ Музик Фесту”. Надовго запам’ятались слухачам виразне звучання, яке викликало емоційне потрясіння у слухачів, творів В.Бібіка, І.Карабиця, В.Губи, В.Рунчака, Г.Овчаренко, М.Скорика.

Лихі сторінки історії українського народу знайшли відбиття у композиціях, що прозвучали як спомин про тих, які залишилися в тих страшних роках назавжди. Важко було композиторам музичними звуками торкнутися пекучих ран історичної правди. Розмовляючи з митцями, я відчула, що кожний вкладав у сторінки творів власну душу, власне відчуття і розуміння тих подій.

Серед творів, написаних на цю тему, є симфонічні, вокально-симфонічні, камерно-інструментальні та камерно-вокальні. В кожному з жанрів митці знаходили саме ті засоби виразності, які найбільш глибоко допомагали розкрити образну сферу композиції.

Так у вокально-симфонічному творі “Молитва Катерини” Івана Карабиця композитор підсилює поетичну декламацію вражаючого за своїм змістом тексту звучанням дитячого хору і оркестру. Композитор розповів, що коли він почув по радіо, як читає свої вірші Катерина Мотрич, в нього одразу виникло звучання цього голосу з оркестром, і зразу ж виник задум включити дитячий хор. Емоційно-схвильовано звучить соліст-дискант, а потім і весь хор на таких вражаючих душу словах: “Мамо, матусю! Хлібчика дай!”. Проникливо з’єднались в єдиній молитві і дитячий хор, і голос самої поетеси, і пластичні лінії симфонічного оркестру. Цей твір викликав у залі емоційний відгук, багато хто з слухачів плакав, бо твір пройнятий справжньою людською емоцією.

Харківський композитор Валентин Бібік серцем написав “Плач та молитву” (твір отримав другу премію конкурсу, перша премія не присуджувалась). Затамований біль, переживання людини — ось що відчувалось у принишклому залі, коли оркестр своїм по-особливому проникливим звучанням відкривав найпотаємніші думки про минуле, примушував слухачів співпереживати події тих лихих часів.

Третю премію конкурсу за твір “Жалоба” одержав Збігнєв Багінський (Польща) з цікавими сонорними знахідками, використанням полізвучання хору та оркестру, що безперечно підсилило емоційне враження твору. Приємно те, що у відтворенні такої теми взяли участь композитори інших країн, композитори різні за віком. Багато композицій, які є відгуком на ту апокаліптичну трагедію, створили молоді автори, підтвердивши достойними творами, що ці події хвилюють їх, сьогоднішніх тридцятилітніх митців.

Спеціальну премію журі для композиторів до 30 років отримала Галина Овчаренко за композицію “Обпалена мальва” — вокально-симфонічний твір на вірші Валентини Отрощенко. Композиторка в масштабній тричастинній композиції знайшла художньо правдиве рішення теми. Особливо вдало використано в цьому творі хорові барви, хор виступає як емоційна барва партитури, він активний учасник розвитку музичної драматургії, образно відтворює градації людських емоцій. Скорботні інтонації і в дискантовому соло, і в соло флейти — все це ніби “плач” за загиблими в Голодоморі. І хоча авторка кульмінаційною робить третю частину з її насиченим напруженим оркестровим звучанням, для слухачів психологічно важливим є кода-завершення, де на тлі самотнього співу флейти звучить беззахисний дитячий голос: “Господи. Не дай перемерти!”. Не випадково діти, яких так багато загинуло під час тих трагічних подій, стали головним образом у багатьох музичних творах. Діти — це майбутнє народу, його надії і сподівання. Тому, мабуть, митці, розкриваючи перед нами найстрашніші сторінки, використовують звучання дитячого хору або солістів-дискантів. Таке звучання обпікає душу слухача своєю щирістю, непідробністю емоцій. “Обпалена мальва” Галини Овчаренко, “Молитва Катерини” Івана Карабиця — твори, які своїм яскравим образним змістом, складають кращі сторінки цього Реквієму.

Звичайно, що осмислення тих трагічних подій ще тільки почалось у композиторській творчості, але твори, що з’явилися на цю тему, свідчать, що перші сторінки музичного пам’ятника вже написані.