“Культура і життя”. 1992. 10 жовт. №41 (3370)

Дагмара Дувірак.

Парад молодих

Перші три дні “Міжнародного форуму музики молодих” (у рамках фестивалю “Київ Музик Фест”), на жаль, не порадував якимись творчими сенсаціями. І все ж музична палітра концертів була досить різноманітною та цікавою. Ще б пак! “Форум” зібрав композиторів багатьох країн. Підсумки та узагальнення робити було рано, адже більшість музичних прем’єр відбулася у наступні дні. Спробую зафіксувати перші враження, відзначити те, що найбільше зацікавлювало.

Певно, основна змістова домінанта, що відрізняє музику молодих, — пошуки віри, звернення до Бога, як духовного підгрунтя, етичної основи буття. “Сповідь”, “Аріа пасіоне”, “Прохання дарів духовних”, “Хваліте ім’я Господнє”, “Де профундіс”, меса “Віа долороза”, “Стабат матер”. Ось назви виконаних творів, які свідчать, що авторів-початківців серйозно хвилюють теми релігії, духовного катарсису, пошук відповіді на “прокляті” питання. Хоч молоді митці по-справжньому щирі, та чи немає тут часом чергової кон’юнктури, відгуку на моду?..

У “Проханні дарів духовних” киянки Тетяни Євони “сакральні” назви окремих частин — “Молитва вранішня”, “Молитва впродовж дня”, “Молитва вечірня” — аж ніяк не рятують музику від певної штучності, надмірної розтягненості, зрештою, нудоти. “Хваліте ім’я Господнє” для фортепіано Олександра Щетинського вигідно вирізняється логікою, продуманістю композиції, однак конструктивні засади явно домінують над виразністю. Меса “Віа долороза” донеччанина Михайла Шуха для сопрано, органа, фортепіано та дзвіночків за всієї безперечної обдарованості автора, гадаю, грішить надмірним захопленням чужим матеріалом, в якому часом цілковито губиться авторська індивідуальність. На цьому тлі особливо запам’яталась композиція “Де профундіс” Ірис Шегі (Чехо-Словаччина): її чотири канцони для голосу, скрипки та кларнета захопили глибиною і серйозністю ставлення до теми, непідробною щирістю вислову, справжньою красою мелодійної пластики.

З-поміж інших творів відзначу, як найцікавіші: “Розспіви” для камерного оркестру Гоце Коларовскі (Македонія), що приваблюють продуманістю композиції, розумною заощадливістю засобів. “Фрактал гармоніас” Девіда Літтла (Нідерланди) вирізняється винахідливістю інструментування, неординарністю фактури.

У парафразі для голосу та камерного ансамблю “Дай мені побути в темряві” швейцарки Регіни Ірман імпонує афористичність, культура звуковиявлення.

З творів українських авторів ще запам’яталися Концерт для восьми музикантів та магнітної плівки Олега Бєлінського, Етюди для кларнета-соло Олександра Грінберга (до речі, на “Форумі” кларнет виявився фаворитом), вокальний цикл Ірини Кириліної на вірші В.Хлєбникова (правда, часом виникали асоціації з циклом “Когда” Л.Грабовського — також на вірші Хлєбникова), Квартет для саксофонів Ганни Гаврилець.