“Business Україна”. 1993. 1 жовт. №38 (144)

Світлана Мовчан

За державу прикро...

Наші бізнесмени байдужі до прекрасного?

На початку жовтня (з 2 по 9) в столиці України знову розпочинається традиційне музичне свято — Четвертий український міжнародний музичний фестиваль “Київ Музик Фест’93”. За свою невелику за віком історію фестиваль довів, що інтерес до цієї культурної акції поширюється — про це свідчать аншлаги в концертних залах, поступове збільшення професійних творчих зв’язків з багатьма музичними колами світу. Дедалі більш витонченими, навіть “елегантнішими”, стають концертні програми, різноманітним — репертуар. В межах фестивалю співіснує старовинна класика і найновіша музика. Тут відбуваються світові прем’єри. Поруч з творами сучасних українських композиторів звучить музика американських, французьких, австралійських композиторів, а вітчизняні виконавці зустрічаються зі своїми колегами майже з усіх цивілізованих країн світу...

Так, це може здатися ідилією зовні, але за кулісами цього “раю” відбувається напружена, навіть нервова робота, пов’язана з організацією цього досить складного механізму, де головною проблемою на сьогоднішній день є доволі прозаїчне питання: де взяти кошти?

Цього року фінансова допомога вітчизняних меценатів є фактично відсутньою. Міжнародний фонд “Відродження” та “Upsamedica Ukraine” (Франція—Україна) — в списку спонсорів справляють враження приємного винятку. Здається, авантюрний девіз славнозвісного Остапа Бендера “Заграница нам поможет!” незабаром може стати єдиною надією для “Київ Музик Фесту”. Про те, що фестиваль набуває статусу престижної євро-американської імпрези, свідчить увага зарубіжних фірм, завдяки допомозі яких Четвертий український міжнародний музичний фестиваль все ж таки відбудеться. Серед них “Universal Edition” (Австрія—Великобританія), Британська Рада та “Chester Music” (Великобританія), “European American Musicians”, “G.Shirmer Music Publishers”, “Ірена Стецюра Artist Management”, “M.Kots Publishing”, Марта Фаріон (США); авіакомпанія “Air France” та Французький культурний центр в Україні. Так, перелік вражає. Але, між нами, як сказав колись відомий герой з кінофільму “Біле сонце пустелі”: “За державу прикро!”.

1993 рік для України, здається, найгостріший з економічної точки зору. Від браку коштів страждає не тільки промисловість, не тільки люди, але, насамперед, культура, освіта — наше минуле й майбутнє. Що буде надалі — прогнозувати майже неможливо. Так, сьогодні треба відроджувати, але не треба викреслювати те, що давно вже стало своїм, або те, що може їм стати. Культурний світовий досвід говорить про те, що в кожній національній культурі збігаються дві тенденції розвитку: одна поринає в глибини, де джерела та коріння, інша — простує в світ, відкриваючи культуру назустріч іншим. Тільки тоді, коли обидва напрямки знаходяться в гармонії та рівновазі, унікальність та цінність національної культури серед світових досягнень людства не викликає сумніву.

Те, що “Київ Музик Фест’93” відбувається вчетверте — факт майже фантастичний, а сама акція — для організаторів фестивалю крок мало не відчайдушний. “Академічність” музики, далекої — шкода, але так! — від смаку більшості верств населення, відсутність — у зв’язку з цим — тотального масового резонансу “поіменно визначеної” благодійності, тобто безглуздість фінансування подібних акцій з погляду здорового практицизму — так, такий набір аргументів, звісно, не може втішити жодного, хто вкладає гроші в культуру з надією, що благо повернеться швидко і сторицею. Але є день сьогоднішній, і є завтрашній. Сьогодні — нація створює культуру, завтра — культура створюватиме націю. Шановні меценати, чи не зостанемося ми знову, як то кажуть, “на європейських задвірках” — ми, ті, хто прагне, щоб країна, в якій живемо, набула статусу цивілізованої, з повноцінною культурою, отже — з нацією, яка володіє нею?



© 2004-2005. Все права защищены.
Developed by Treastal.