“Київський вісник”. 1993. 14 жовт. №114 (4489)

Катерина Берденникова

От тільки відкриттів не було...

У Києві – фестиваль. В усіх концертних залах – Четвертий “Київ Музик Фест”. Представлені начебто всі сфери музичних інтересів. Але професіонала можуть задовольнити лише деякі концерти. Навіть найпалкішого фанатика остудить той потік посередньої музики, що потрапила на фестивальні афіші. Вражає засилля малопривабливої американської продукції. Після невдалої світової прем’єри симфонії Річарда Нейнса на відкритті фестивалю його авторський вечір здався зайвим. Взагалі перший фестивальний концерт більше скидався на гуманітарну допомогу, аніж на музику. Половина концерту (твори Р.Нейнса і В.Балея) викликала здивування виконавською “нерозробленістю” світових прем’єр. Це мало бути образливим як для авторів, так і для фестивалю.

Фестиваль ясно дає зрозуміти, що музику замовляє той, хто платить: в усіх концертах домінують США, Канада, Великобританія. Складається враження, що “аборигени” пишуть переважно в національно-хорових традиціях – тільки цей жанр віддано на відкуп українським авторам.

Мало приємного приніс традиційний конкурс імені Мар’яна та Іванни Коць. З шести творів на тему Чорнобильської трагедії лише “Aeternitas” Йонга Янга (Китай) удостоївся третьої премії. Перші дві вирішено було не надавати.

Незалежно від думки журі, на увагу слухачів заслужили Поема для оркестру Веніамина Юсупова (Ізраїль) та “Музична проповідь” Віктора Мужчиля (Україна). “Aeternitas” Йонга Янга і “Metropolis” К.Малоуна (США) здалися аморфними, малоцікавими. А два твори в кантатному жанрі Я.Волинського і Б.Синчалова відкинули нас років на двадцять і про них взагалі навряд чи варто говорити.

Дуже шкода, що з ряду причин не відбулися концерти французького хору і польського квартету, очікування яких викликало стільки надій. Натомість ансамбль із Швейцарії підніс цілий букет ультрасучасної музики швейцарських, японських, італійських та українських авторів.

Як і колись, непідробний інтерес викликають концерти, в котрих звучать твори Мирослава Скорика, Валентина Бібіка, Валентина Сильвестрова, не кажучи вже про Моцарта, Р.Штрауса, Стравинського. Кульмінацією і апофеозом фестивалю став заключний концерт, де силами хору й оркестру Національної опери (диригент В.Кожухар, хормейстер Л.Венедиктов) були виконані “Дзвони” С.Рахманінова. Величезну насолоду дав концерт Львівського камерного оркестру під керуванням Арама Гарабекяна (США). Шкода тільки, істинних відкриттів не було...