“Музика”. 1998. №1

Рецензує молодь (студенти Національної музичної академії ім.П.І.Чайковського)

МУЗИКОЗНАВЦІ:

Світлана Гоменюк: — Прослухавши концерти всіх фестивалів, приходжу до висновку, що нинішній — не найкращий. Цього разу більше уваги звертала не на якість самої музики, а на її виконання. Серед колективів найбільше сподобався ансамбль “Лік Домер” з Донецька: скрипалі можуть позаздрити майстерності домристів. Справжні віртуози. Запам’ятався високопрофесійний французький Квартет Ізаї.

Ольга Рубан та Михайло Андрєєв: — Якщо порівнювати цей “Фест” із попередніми, то на останньому більше прозвучало непрограмних творів, що, на наш погляд, було цікавішим... Сподобалися “Летаргія” С.Луньова: слухаєш і розчиняєшся в музиці; колектив ударних інструментів “Аrs Nоvа” прекрасно зіграв “Косарів” — перлину фестивалю; хочеться відзначити “Мистецтво німих звуків” В.Рунчака (для 4-х кларнетів).

Євген Чингарьов: — Найкраще враження залишив французький Квартет Ізаї (концерт пройшов при аншлагу). Ці музиканти заслуговують на найвищу оцінку і абсолютно заслужено називаються ім’ям великого французького скрипаля. Молодці, більше б таких колективів!

...Хорові концерти фестивалю насамперед цікаві своїми програмами, проте виконання багатьох сучасних творів часто-густо залишає бажати кращого. Можливо тому, що колективи виховані на інших традиціях, і сприйняти нове їм досить важко. На жаль, вже третій рік хорові концерти “Фесту” відбуваються в акустично непридатних приміщеннях (крім минулорічного концерту духовної музики, що відбувся у костьолі Св.Олександра).

Серед творів, що запам’яталися, — “П’ять українських пісень” В.Ронжина з цікавим зіставленням мішаного хору та ударних інструментів, але... в деяких частинах хор окремо звучав би набагато краще.

Лілія Ловейко: — “П’ять українських пісень” — найгірший твір фестивалю. Це не музика, а якась “гра в бірюльки” з хором і особливо перкусіоністами (ансамбль “Київ перкашн”). Найкращий — “Історія солдата” І.Стравинського, що справив сильне враження у виконанні “Київської камерати”, проте його сценічна версія могла б бути кращою...

Коли слухаєш “Наодинці з Чорнобилем” В.Губи, весь час здається, що музика ось-ось закінчиться, а вона все триває...

Назгуля Каримшакова: — Гарне враження від “Орестеї” О.Козаренка, написаної у жанрі мелодекламації. Основна увага публіки, звичайно ж, була зосереджена на акторі, а музика створювала особливу, неповторну атмосферу, тонко реагуючи на розвиток сюжету, зміни емоційного стану.

Вступне слово перед виконанням, відверто рекламного змісту, як на мене, було абсолютно зайвим.

КОМПОЗИТОРИ:

Олена Дейчук: — Розмаїтість представлених творів, зокрема й за якістю, властива будь-якому фестивалю. Виконання маловідомих композицій, звичайно, необхідне, проте програми наступних форумів варто скоротити, в першу чергу, за рахунок неякісної музики...

Головна позитивна риса цього “Фесту” — ознайомлення з музикою молодої генерації українських композиторів (С.Луньова, В.Рунчака, Г.Овчаренко та ін.). Запам’ятався Концерт для фортепіано та струнних І.Щербакова — оригінально побудований.

Серед композиторів старшого покоління відзначу Є.Станковича — “Шлях і кроки” для скрипки та камерного оркестру*, Камерна симфонія №4 “Пам’яті поета” та Л.Колодуба з його Концертом для фагота з оркестром. Твір сприймається як вершина — яскравий, глибокий, стилістично вишуканий. З високою майстерністю був виконаний вокальний цикл Ю.Іщенка на слова Дж.Брауна “Прихід весни”.

Та Гран-прі фестивалю я, не вагаючись, віддала б “Історії солдата” І.Стравинського.

Олена Ільницька: — Цікаво, що найгірший і найкращий твори фестивалю, як на мене, прозвучали на одному концерті, один за одним, і обидва вокальні і добре виконані. “Три наспіви” В.Мартинюк на вірші І.Світличної... не витримують ніякої критики, а “Заклинання дощу” Г.Овчаренко — високе мистецтво.

Ігор Громадський: — Кульмінацією фестивалю вважаю виконання “Історії солдата” І.Стравинського. Участь оркестрантів у дії — це справжній інструментальний театр...

Розчарував останній день фестивалю. “Дитячий лемент на галявині” для фагота з оркестром А.Блешінгера був сприйнятий з більшим ентузіазмом, ніж геніальний твір Л.Колодуба (для цього ж складу). А згадайте, яку овацію влаштували у Великому залі НМА гітаристам з Москви**! Та цих хлопців не в кожний ресторан можна пускати... Що й казати, наша публіка не відзначається художнім смаком.

ВИКОНАВЦІ:

Андрій Бондаренко: — На мою думку, найкраще прозвучали Б.Бріттен (“Київська камерата”), Концерт І.Карабиця (у тому ж виконанні), Квартет №4 Л.Бетховена (Квартет Ізаї). Дуже сподобався твір Г.Овчаренко.

На жаль, не звучала музика таких майстрів, як А.Шнітке, Е.Денисов. Деякі прекрасні твори, зокрема “Музика для струнних, ударних і челести” Б.Бартока, були погано інтерпретовані...

Матеріал підготував

Віктор Давиденко



© 2004-2005. Все права защищены.
Developed by Treastal.