“Art Line”. 1998. №10–11

“Київ Музик Фест’98”

Наприкінці вересня в столиці вкотре вже відбувся “Київ Музик Фест”, що протягом тижня пропонував слухачам насичену та різнобарвну програму. 23 концертні акції утворювали специфічну суміш, до складу якої вже традиційно потрапляли твори навмисно різнополюсних жанрів та напрямів. Подібну тематику спрямовано на підтвердження головної ідеї фестивалю, визначеної дев’ять років тому, — “Українська музика в контексті світової”.

У рамках “Фесту” справді перетиналися класика і джаз, музика минулого століття та прем’єри. Найбільш вдало цього року було представлено лінію джазових концертів. Кожна акція, що відбулася, мала за мету відтворити “музичну ауру” конкретної особистості. Ще до офіційного відкриття “Фесту” першим ходом у цьому напрямі став вечір пам’яті відомого українського джазмена, одного з організаторів минулих “Фестів” В.Симоненка. Взяли участь: П.Шепета, І.Тараненко, М.Скорик та біг-бенд Дитячої музичної школи №10 м.Кривий Ріг. Наступний концерт репрезентував слухачам твори Дж.Гершвіна, 100-річчя від дня народження якого припадає саме на цей рік. А фінальний концерт, що проходив 2 жовтня — у переддень закриття “Фесту”, було цілком побудовано на світових джазових шлягерах, аранжованих музикантом-універсалом М.Скориком.

Незважаючи на приємні несподіванки та нововведення, “Фест” і досі має широке коло невирішених проблем. І все ж намагається принаймні вижити. Отож, можливо, наступного року ми святкуватимемо перший його ювілей.

...Будь-який великий фестиваль не може уникнути випадковостей, кумедних і не зовсім. Отже, несподіванки бувають різними. Наприклад...

...26 вересня, в перший день “Фесту”, увагу публіки привернули одразу два концерти (джазовий до 100-річчя Дж.Гершвіна — в “Українському домі” та симфонічний — поруч, у Національній філармонії). Обидва розпочалися о 19-й, але ніхто не планував побачити на Європейській площі багатотисячний натовп галасливої молоді, крізь який було важко продертися! На жаль, потенційних “фанів” академічної музики тут не було: це “Наше радіо” відзначало свій ювілей. Тільки не столітній, а просто...

...У залі філармонії було все ж таки досить людно, звучала музика Шостої симфонії М.Полоза. Правда іноді здавалося, що звучить Шоста П.Чайковського. Факт запозичення автор не приховував, а навіть всіляко підкреслював.

Та ось парадокс: пізніше ми дізналися, що на репетиції оркестранти час від часу навідріз відмовлялися грати, немовби не бажаючи робити щось непристойне...

З понеділка починалися фестивальні будні, що майже фізично відчувалося на концертах. Наприклад, поруч із Малим залом НМАУ героїчно працював “Євроремонт”, а надворі повним ходом йшла реконструкція кінотеатру “Україна”. Тому, коли точно за знаком диригента з’явився звук відбійного молотка, твір Є.Станковича одразу охрестили “Камерною симфонією для відбійного молотка з музичним акомпанементом”...

...Особливу “радість” приніс джазовий концерт за участю камерного оркестру Вищого державного музичного інституту ім.М.В.Лисенка зі Львова, художній керівник якого, 60-річний ювіляр Мирослав Скорик, виступав цього разу як композитор, диригент і соліст, а також автор аранжування абсолютно всіх творів. У програмці значилося: “Концерт проводиться за сприяння Палацу мистецтв “Український дім” при Кабінеті Міністрів України”. Солідно, чи не так? Та ось картина: позбавлена електрики сіра громадина — і сотні людей, які вештаються навколо, не знаючи, що й думати... Тільки через півтори години (!), коли більше половини розійшлося, не витримавши холоду й очікування, нарешті оголосили, що концерт перенесений до Малого залу філармонії. Отаке “сприяння”...



© 2004-2005. Все права защищены.
Developed by Treastal.