“Музика”. 1990. №6
Наш кор.
Перший національний
Серед зарубіжних гостей, запрошених на Перший український міжнародний музичний фестиваль, що відбувся в жовтні 1990 року,— Роман Петришин, директор Українського центру при громадському коледжі ім.Грента Меккюена в Едмонтоні (Канада), композитори Джордж Фіала (Канада), Вірко Балей (США), Мар’ян Кузан (Франція) та ін. Загалом імена зарубіжних музикантів, твори яких увійшли до концертних програм, майже невідомі не лише широкому загалові, а й нашим професіональним митцям. Ідеться зокрема про Перший фортепіанний концерт В.Балея, Струнний квартет Д.Літтла (Нідерланди), “Натюрморт” для камерного ансамблю Д.Гоу (Великобританія) тощо. Тому вельми цікаво було познайомитися з ними.Великий інтерес у гостей викликала музика українських авторів минулого та сучасності. Це Симфонія М.Калачевського, “Рим уночі” Б.Лятошинського на вірші Ф.Тютчева, подвійний Скрипковий концерт Л.Колодуба, “Щедрівка” О.Яковчука для хору, “Покаянний стих” І.Щербакова та ін. Загалом програма фестивалю була вельми насиченою (протягом восьми днів відбулося п’ятдесят концертів) і репрезентувала різноманітні напрямки й тенденції розвитку української і зарубіжної музики. Вона дозволила учасникам міжнародного мистецького форуму здійснити спробу порівняльного аналізу. Цьому сприяла побудова концертних програм, коли поряд виконувалася музика гостей і господарів.
Слід зазначити, що зарубіжні митці, котрі взяли участь у фестивалі, поставилися до цієї події вельми серйозно. Наведемо деякі їх висловлювання, що дають можливість зробити певні висновки про стан музичного мистецтва в країні та проблеми, які потребують негайного вирішення.
Ігор Соневицький (США): Ми повинні спільно подбати про те, щоб “окреслити” мистецькі контури України на духовній карті світу, бо й досі її там ніхто не бачить. Зробити це можна насамперед за допомогою музики, зрозумілої кожному. Адже навіть у наших енциклопедичних виданнях про Україну майже нічого немає, а духовну спадщину вашого талановитого народу трактують як складову частину культур інших націй. Навіть у підручниках американських коледжів про музику вашу пишуть як про російську.
Джордж Фіала (Канада): Я привіз офіційне вітання від Канадської ліги композиторів. У нас є чимало митців українського походження, музика яких широко виконується. Причому скрізь вони зазначені саме як українські композитори. Дуже важливо вказувати свою національну належність: це неодмінно повинне бути нашим “фірмовим знаком”. Час усім спільно подумати над створенням Міжнародної ліги композиторів українського походження.
Мар’ян Кузан (Франція): Мешкаючи в Парижі, я зовсім не знав української музики, і нині вона стала для мене справжнім відкриттям. Вже з перших днів фестивалю зрозумів, що її вповні можна поставити на міжнародний рівень. Не вистачає насамперед реклами сучасними технічними засобами, тобто якомога більше творів треба записувати у виконанні кращих музикантів на компакт-диски, які у всьому світі вельми поширені. Не забуваймо, що на Заході постійно існує конкуренція, і тому важко буде пробиватися. Але робити це треба неодмінно.
Вірко Балей (США): Я вважаю, що цей фестиваль повинен бути щорічним. А щоб проводився він на належному рівні, треба вдосконалювати організаційну роботу і давати композиторам діаспори досить часу для підготовки, бо вони вельми заангажовані. Якщо ми усвідомлюємо, що це важлива подія, якщо прагнемо, щоб музична культура України вийшла на світовий рівень, то слід дотримуватися міжнародних традицій організації й проведення таких заходів. В Америці, наприклад, кожна людина повинна проявити себе якнайкраще, аби отримати певний статус мистецької особистості. Лише тоді на неї звернуть увагу й належно оцінять те, на що вона здатна. Причому вам треба починати все спочатку, бо для всього світу Україна не існувала. Якщо й згадували про неї, то лише як про російську провінцію, що не має національної культури. А тепер настав час заявити про себе на повний голос, переконати людей у всьому світі, що вас варто підтримати. Ми ж готові допомогти, і зараз є така можливість, бо ніхто вже не називає нас “ворогами народу”.
Едвін Лондон (США): Я відкрив для себе надзвичайно мелодійні звуки української мови, якою можуть користуватися лише справді високодуховні люди. Духовність цю засвідчує і ваша музика. Незабаром відзначатиметься 500-річчя експедиції Колумба до Америки. В Клівленді відбудеться фестиваль, на який ми запрошуємо й представників Спілки композиторів України.
У квітні 1991 року планується провести у Львові аналогічний фестиваль, де, зокрема, прозвучать твори українських композиторів, котрі змушені були свого часу емігрувати й далі жити і працювати в різних країнах. Він повинен стати наступним кроком до спільної мети — об’єднати всіх, кому не байдужа доля батьківщини, відродити духовні традиції нашого народу.