“Культура і життя”. 1992. 29 серп.

Завоювати українській музиці почесне місце

Таку назву має надруковане в газеті “Свобода” (США) інтерв’ю з відомим українсько-американським композитором і диригентом Вірком Балеєм. Він був однією з провідних постатей на міжнародному музичному фестивалі, що недавно завершився в Києві*. Текст інтерв’ю подаємо зі скороченнями.

Прес-служба товариства “Україна”

Наша бесіда бере свій початок від питання про ідею створення фестивалю та його генезу.

— Ця ідея спонтанно постала ще перед тим, коли Україна, як і інші республіки колишнього СРСР, проголосила суверенність...

Необхідно було створити фестиваль, який здобув би світове ім’я і став правдиво інтернаціональним. Це був би фестиваль не виключно української музики, наша музика була б тільки частиною програми. І ми робимо так, як є, наприклад, на фестивалях у Швеції, Італії чи Польщі...

Спочатку йшла мова про проведення фестивалю що кілька років, але я запропонував зробити його щорічним, і моя ідея була прийнята, хоч це передбачало гігантську працю.

— У чому полягає особливість київського фестивалю, і яке місце він зможе згодом зайняти серед інших європейських фестивалів?

— Цей фестиваль має кілька особливостей. Перш за все, унікальність його в тому, що він містить у собі композиторський конкурс імені Мар’яна та Іванни Коць... Крім репрезентації кращих зразків світової сучасної музики, фестиваль дає можливість проявити себе також і митцям республік колишнього СРСР. Серед них слід відзначити вірменського композитора Авета Тертеряна. Дуже важливою є можливість, надана українській та світовій громадськості, ознайомитися з кращими творами молодої грузинської, азербайджанської, прибалтійської музики. Всіх тих композиторів приваблює “Київ Музик Фест”, бо це для них – вікно у світ. Вдалим є також місце проведення фестивалю, бо фактично Україна є центральною країною Європи, в чому теж запорука успіху.

До наших планів належить об’єднання композиторського та виконавського фестивалів, де б виступали зірки міжнародного масштабу. Митці мали б можливість не лише виступати з конкурсними творами, а також і зіграти соло, як, наприклад, французький піаніст Мішель Берофф.

Ми є за урізноманітнення програми фестивалю посередництвом джазу, мультимідії; ставимо собі за мету привезти до України найновіші технології та естетичні знахідки західного музичного світу, показати нові підходи, нові вияви мистецтва...

— Як ви оцінюєте сучасну українську музику на фоні музики композиторів зарубіжних країн?

— Ми з певністю можемо сказати, що сучасна українська музика відповідає світовим взірцям і займає місце в контексті світової культури. Наші композитори щораз частіше беруть участь у світових фестивалях, що можна побачити на прикладах Валентина Бібіка, Леоніда Грабовського, Івана Карабиця, Валентина Сильвестрова, Мирослава Скорика, Євгена Станковича, чи менш відомих, але теж цікавих композиторів Володимира Губи, Бориса Буєвського і молодших, таких як О.Гугель, В.Зубицький, Ю.Ланюк, В.Рунчак, О.Скрипник. На міжнародній сцені звучить і музика нашого корифея, творчого наставника та першоосновника Бориса Лятошинського. Так що представлена ціла плеяда українських композиторів різних періодів, стилів, напрямків та естетичних поглядів. Отже, ми маємо вже вироблену українську композиторську школу, яка залучена до контексту світової культури.

— Яка подія стала центральною акцією фестивалю?

— Одним з найважливіших і, я б сказав, унікальних аспектів фестивалю був конкурс композиторів, який є фактично самостійним, але організаційно проходив у рамках фестивалю і є його серцевиною...

В результаті Першу премію присуджено композиторам Мирославові Скорикові та Левкові Колодубові. Другої премії було вирішено не присуджувати, а Третю здобули Володимир Зубицький та Олексій Скрипник. Позаконкурсних, чисто фестивальних призів були удостоєні чотири композитори: Валентин Сильвестров, Євген Станкович, Іван Карабиць та Валентин Бібік.

— Слід думати, що ви проводили дискусії з чужинцями, які приїхали на фестиваль. Якою була їх опінія про цю імпрезу?

— Відношення до нашої роботи дуже позитивне. Гості з великою охотою готові повторно брати участь у подальших фестивалях: вони були приємно здивовані масштабами розгорнутої роботи. Україна, у понятті чужинців, з реакційної в минулому провінції розвинулась у великий культурний центр європейського значення. Та наші досвідчені й авторитетні гості одностайно визнали Україну надзвичайно продуктивним у музичному відношенні краєм з великим майбутнім.

— І останнє питання. Ставлю його тому, що ви є відомим західним композитором і диригентом, спонсоруєте українську музику (згадати хоча б знаменитий концерт сучасної української музики в “Лінкольн-центрі”) і окремих солістів. Ви також і практично залучені до української культури завдяки вашим творам, музиці до українського фільму “Лебедине озеро. Зона”, який недавно з успіхом пройшов у Нью-Йорку. Отже, що може конкретно зробити українська діаспора, щоб продовжити допомагати українській музиці вийти на міжнародні сцени?

— Хочу сказати лише одне: якщо ми хочемо, щоб українська музика виходила на світову арену, нам треба дружно підтримати її діловою допомогою і фінансовими середниками, як це практикується в найбільш розвинутих країнах.