“Рада”. 1992. 9 жовт. №38

Інтерв’ю вела Галина Степанченко

Вірко Балей — піаніст, диригент, композитор...

Як приємно зустрітися зі старими друзями, які доклали багато зусиль для того, щоб знов відбувся “Київ Музик Фест”. Вірко Балей, відомий композитор, диригент з Лас-Вегаса є одним з фундаторів цього фестивалю. Митець уже багато років знайомить публіку США й Канади з кращими творами української сучасної класичної музики. На цьогорічному фестивалі він виступає у трьох іпостасях: продюсера, композитора, диригента. Після одного з перших концертів фестивалю і відбулась наша розмова.

— Пане Вірку, чим, на вашу думку, відрізняється Третій український міжнародний фестиваль від двох попередніх?

— Програма цього фестивалю є ліпшого гатунку. Підвищився виконавський рівень, цікавими, різноманітними й яскравішими стали афіші з програмами концертів. Загалом, можна сказати, з творчого і організаційного боку фестиваль досяг високого рівня.

— Наскільки вас обтяжують організаційні питання, і що, на вашу думку, в них найважливіше?

— Всі організаційні питання треба вирішувати заздалегідь. Це, безперечно, тільки піднесе рівень виконавської майстерності. Лейтмотивом мого ставлення до мистецтва, виконавства, підготовчих клопотів є відомий вислів Альберта Ейнштейна: “Бог є в деталях”. Деталі, внесені в загальновідому схему проведення різних фестивалів, і роблять твори неповторно прекрасними. Хотілося б бачити в майбутньому більш видовищним і красивим весь фестиваль. Так, так, саме красивим, бо презентація творів має проходити на естетично оформленій сцені, мати належну рекламу тощо. Треба більше запрошувати музичних зірок: виконавців, композиторів, диригентів.

— Якщо можна, розкажіть, будь ласка, детальніше про конкурс композиторів, що проходить у рамках фестивалю.

— Другий конкурс композиторів, який присвячено темі Голодомору 1932—33 років в Україні, є першим міжнародним. То є дуже важливим і свідчить, що він стає відомим в усьому світі. У цьому році в ньому беруть участь композитори з кількох країн. Конкурс — це важка частина фестивалю, але він допомагає кращому піднятися вгору, я сказав би, як сметані в молоці. В ідеї конкурсу, яку сформулював Мар’ян Коць, стверджується, що конкурс — то імпульс до пошуків індивідуального рішення цієї самобутньої трагічної теми. Фундатори хочуть, щоб конкурси були й на наступних фестивалях, бо вони, безперечно, збуджують творчу думку митців. Я — координатор конкурсу і в журі не маю права голосу, але уважно стежу за тим, щоб всі питання вирішувались об’єктивно. В першому турі було двадцять творів, а в другому лишилось шість, а вже 9 жовтня ми знатимемо переможця.

— Пане Вірку, якщо можна, кілька слів про те, творчість яких сучасних українських композиторів імпонує вам як диригенту найбільше, бо ж відомо, що ви ведете активну виконавську діяльність.

— Вельми багатьох. В.Сильвестров, Л.Грабовський, Є.Станкович, М.Скорик, І.Карабиць, В.Бібік, Л.Колодуб, В.Губа, В.Годзяцький, В.Загорцев — музика цих композиторів звучить у моїх концертах. З молодшої генерації мене цікавлять і перебувають у колі моїх виконавських зацікавлень В.Зубицький, В.Шумейко, В.Рунчак, Я.Губанов, О.Гугель, Ю.Ланюк, О.Щетинський, М.Старицький.

— Якщо вже ми повели мову про молодих, дозвольте, будь ласка, поставити вам ще одне запитання. Як ви ставитесь до “Міжнародного форуму музики молодих”?

— Такий форум проводиться вперше і це дуже важливо. Для першого разу цей своєрідний огляд талановитих молодих українських композиторів і ознайомлення з творчістю їхніх ровесників з інших країн проходить успішно.

— В першому концерті ви виконали твори І.Карабиця і Л.Грабовського...

— Композиція Л.Грабовського — це поетизований ескіз про елегійну пам’ять. Мені здається, що тут є і якісь біографічні моменти, і музичний спомин про Лятошинського. У І.Карабиця в “Молитві Катерини” дуже цікаві фактурні рішення у співставленні трьох пластів звучання: оркестру, читця і співу дитячого хору.

— На слухачів велике враження справив твір Адамса, який виконувався з особливим натхненням.

— Адамс є великим знавцем оркестру, як інструменту, в якому звучить кожен тембр і при цьому відчувається якась цілісність.

— На “Варшавській осені” ви виступали з оркестром Київського національного оперного театру імені Тараса Шевченка...

— На цьому фестивалі ми виконували програму, яку кияни почують 10 жовтня...

Закінчивши нашу розмову, я не можу втриматись, щоб не ознайомити наших читачів з уривком з рецензії польського музикознавця на виступ Вірка Балея на фестивалі “Варшавська осінь”: “...найбільше допомогли в реалізації симфонічного дебюту Сильвестрова у Варшаві музиканти оркестру Київської опери. Вони, як і диригент Вірко Балей, дебютують у Варшаві, показуючи себе як колектив гарного рівного звучання, особливо у групі струнних. Вірко Балей — українець зі Сполучених Штатів, піаніст, диригент, директор фестивалю і композитор в одній особі, доклав чимало зусиль, щоб партитура його колеги-ровесника і земляка пролунала якнайкраще...”. І далі про Скрипковий концерт Вірка Балея: “...твір цей, відомий публіці США та України, є немов ностальгічною розповіддю митця, який залишив Батьківщину, але ніколи про неї не забув...”.

Отакий він, Вірко Балей, і в розмові, і в творчості, і в громадській діяльності цілком відданий українській культурі.