“Хрещатик”. 1994. 11 жовт.

Олена Берегова

“Київ Музик Фест‘94”: злива подій!..

Так, “Київ Музик Фест” відсвяткував свій перший ювілей. Вік невеличкий — усього 5 років, але навіть дитина в такому віці — то вже особистість. Ось і “Київ Музик Фест’94” починає проявляти свій характер, поступово вимальовуються риси його обличчя, з’являються традиції. Звичайно, ще рано порівнювати цей фестиваль з аналогічними культурними заходами у світі, але вже ясно, що він має трохи іншу спрямованість, ніж, наприклад, фестиваль “Варшавська осінь”. З бесіди з польським композитором Романом Реваковичем ми дізналися, що за 40 років свого існування цей форум сучасної музики не змінив установки на показ найбільш оригінальних і навіть шокуючих нових авангардних творів. А “Київ Музик Фест” — це не тільки панорама композиторських пошуків останніх років, а й презентація нових виконавців і колективів, творчі зв’язки з представниками інших видів мистецтва, спільні художні акції, наукові семінари, тобто більш широкий діапазон заходів.

— Доброго дня, панове! Проходьте в нашу вітальню, сідайте, будь ласка. Вам чаю чи кави?

Це наші чудові дівчата, студентки початкових курсів консерваторії вітають перших гостей, що зайшли у drawing-room, тобто вітальню “Київ Музик Фесту’94”. На час проведення фестивалю вітальня стала місцем несподіваних зустрічей, бесід, вражень, інтерв’ю, просто відпочинку, бо й справді важко витримати 3-4 концерти на день. Найбільш допитливим з наших читачів було б цікаво дізнатися, про що ж говорилося у тій вітальні. Ось дещо з почутого.

Ольга Петрова, художниця, професор, доктор філософії:

“Потрясаюче враження справив твір американця Джона Корільяно, що прозвучав на відкритті фестивалю в Оперному театрі. Останнім часом я відслідковувала проблеми поставангардизму в архітектурі, живопису. Симфонія Дж.Корільяно підтвердила генеральну концепцію сучасного мистецтва, яка будується на вільному використанні усіх існуючих систем, стилів, засобів виразності. В музиці цей процес є навіть наявнішим, бо даний вид мистецтва сприяє найбільш адекватному втіленню творчого задуму”.

Мар’ян Кузан, композитор (Франція):

“Я завжди чекаю, щоб твір йшов з глибини душі. Без цього він не має сенсу. Американцю Дж.Корільяно, здається, вдалося знайти своє “я”, і воно справді йде з глибини його душі.

А якщо говорити про фестиваль, то, на мою думку, він зростатиме і надалі. Треба, щоб українську музику знали за кордоном. Українці ще не показали світові, що вони можуть. Тож працюймо і покажімо!”.

Мар’ян Коць (США), меценат, видавець, фундатор конкурсу композиторів, що вже вчетверте відбувається в рамках “Фесту”:

“Ідея конкурсу зародилася давно. Українські композитори зі своєю творчістю виходять на світовий ринок, в поле культурного життя різних народів. Треба було знайти стимул. Виникла ідея — написати твір на тему “Україна”, в якому буде передана історія від правіків до сучасності. Я вважаю, що музична творчість найбільш відповідає глибокому виразу понять душі, активної дії, а життя людини якраз і є творчість. Українська людина завжди була творча, бо за деякими англійськими науковими джерелами першопочаток білої людини був саме на українській землі. Отже, композитор у своєму конкурсному творі мав заглибитися в праісторію і передати це інструментально”.

У читачів може скластися враження, що крім приємних бесід та смачної кави на святі більше нічого не було. Який же це ювілей без подарунків, запитаєте ви.

Помиляєтеся, шановні. Подарунки були!

Справжнім сюрпризом був виступ акторів Київського театру пластичної драми з композиціями на музику Б.Лятошинського. Поєднання пластичних рухів тренованого тіла, елементів танку і пантоміми з музикою до драматичного спектаклю “Ромео і Джульєтта”, Третього квартету і фрагментами Третьої симфонії Б.Лятошинського справило враження сенсації. Це тому, що музика маестро завжди вважалася дуже складною для сценічного втілення. Та, незважаючи на деякі технічні накладки, прем’єра відбулася, і глядачі від суворо-стриманого очікування на початку дійшли до справжнього співпереживання і навіть співучасті.

І, звичайно, головний подарунок — жива музика. На концертах можна було почути музику найрізноманітніших жанрів і стилів: класика, авангард, композиції з елементами джазу. Шалений успіх мав твір молодого львівського композитора О.Козаренка під назвою “П’єро мертвопетлює” для високого чоловічого голосу — контратенора (Василь Сліпак) та ансамблю солістів. Вибухова експресія музичної мови, незвичайний тембр голосу з несподіваними нюансами звуковидобування від шепоту до крику і блискуче виконання — і захоплена публіка вимагає повторити кантату “на біс”.

Подібний успіх випав і на долю зовсім іншого, майже протилежного твору Сакае Сакакібари. Легкий, ніжний, прозорий, зі суто східним колоритом вокаліз для сопрано та ансамблю викликав несамовитий шквал оплесків.

Фестиваль завершився, та хотілося б, аби кожен з учасників та гостей міг повторити слова японського диригента і композитора Сакае Сакакібари: “Я розповім усім моїм друзям про “Київ Музик Фест” і обов’язково повернуся сюди”.



© 2004-2005. Все права защищены.
Developed by Treastal.