"Хрещатик". 1995. 10 жовт. №151(950)

Олена Берегова

Чи можна без магічних слів приборкати стихію?

...То був якийсь фантастичний вечір. Небеса розверзлися і обдавали місто страхітливими потоками води, вітер шарпав дерева з такою люттю, що серце завмирало від жаху. Все було, як у тій легенді про учня чародія, який без дозволу вчителя викликав водяну стихію і не міг її зупинити, забувши магічне заклинання. Важко було уявити, що в таку погоду у Великому залі Національної музичної академії не буде вільних місць...

Виявляється, того вечора буяли одночасно дві стихії: природа і музика. І немає нічого дивного в тому, що примхи осені не завадили прихильникам традиційного музичного свята "Київ Музик Фест'95" зібратися на його відкритті. Це ще раз підтвердило провідне значення фестивалю у культурно-мистецькому житті України, адже ця акція вже вшосте репрезентує нові твори українських і зарубіжних композиторів, нових виконавців і творчі колективи.

На відміну від попередніх років початок був оригінальним — з класики, з витонченого Концерту №27 В.А.Моцарта для фортепіано з оркестром, який прекрасно виконав і продиригував американський музикант і продюсер Вірко Балей. Твори І.Карабиця (Україна) та Дж.Крамба (США), що прозвучали у другому відділі, метафорично представили українську і зарубіжну сучасні музичні культури. Про це говорить кандидат мистецтвознавства М.КопицЯ: "Це була потрясаюча векторна панорама від Моцарта, якого всі із задоволенням послухали, до Крамба, який на сьогодні — найсучасніший композитор і людина дуже тонкої організації, дуже інтелігентна і незвичайна. Якщо вслухатися в його музику, то вона є справжнім відкриттям і стоїть десь на порозі XXI сторіччя. Такою панорамою фестиваль ще раз підтвердив свою ідею: "Україна в світовій культурі і Україна в сучасній світовій культурі".

Ніби продовжуючи цю думку, І.ЛЯшенко — академік, професор, завідуючий кафедрою української музики Національної музичної академії — говорить: "Я чекаю, що "Київ Музик Фест" стане фестивалем, на який будуть прагнути приїхати, але місць не завжди буде для всіх вистачати. Я думаю, що так воно і буде свого часу, бо Україна — це держава, яка геополітично пов'язана з Європою і Азією і стилістично дуже цікава. Наша музична культура поліетнічна, в ній можна знайти все — від праслов'янських русинів до екстрамодерних проявів музичного інтелекту нашої молоді".

Говорячи про екстрамодерні пошуки молодих, І.Ляшенко мав на увазі вечір театралізованих музичних композицій, що відбувся у Міжнародний день музики — 1 жовтня — у Будинку вчителя. Тут можна було поринути у світ еротико-містико-фольклорних фантазій О.Козаренка під назвою "Дон Жуан з Коломиї", які чудово виконали львівський балет "Акверіас" (художній керівник — О.Лань), Київський квартет саксофонів Ю.Василевича та ансамбль ударних інструментів "Київ перкашн", або посвистіти, покричати і потупотіти разом з виконавцями психоделічної серенади С.Зажитька "Ах ты, степь широкая".

Реакція публіки на останній твір була неадекватною: дехто пустився підтанцьовувати, а дехто з обуренням визнав, що це не є музика. Можливо, це і дало підстави американському продюсеру, диригенту і піаністу ВІрку Балею сказати: "Фестиваль — це такий шведський стіл, і там є все, що завгодно. Кожний приходить собі, дивиться і хоче знати, що інший їсть. Той каже: "Це добре!". Інший куштує: "Фу, то погане!". Так і тут. Музика вимагає розуміння традицій країни й народу. Кожен має свій лексикон, свою граматику, але як він його вживає, для якої причини, що він хоче тим сказати — це вже є смак".

А ось що думають про фестиваль інші гості.

С.ЯРОШЕВИЧ, скрипаль, заслужений діяч мистецтв Російської Федерації, професор Тель-Авівської музичної академії: "Безумовно, перше, що поєднує людей на цьому святі — це інтерес і любов до музики. А друге — прагнення почути щось нове, бо ми звикли до традиційної музики, а ось такі пошуки нових форм і співзвуч — це теж цікаво".

МАР'ЯН КОЦЬ, один із фундаторів "Київ Музик Фесту", видавець і меценат з Америки: "Для мене музика — це найідеальніший вияв людської шляхетності почувань, який неможливо передати словами. Всі люди, які тут є, близькі до музики, але, на жаль, немає людей еліти, які були б близькі до музики. Тому ви не побачите тут ні письменників, ні священиків, ні художників. Людина живе культурою, а якраз ділянка музики є одною з того. А тих людей не зустрічаєте. То трошечки болить, бо тільки самі люди, пов'язані з музикою — чи то композитори, чи навіть учні, студенти — того замало. А взагалі фестиваль — це успіх. Я думаю, що організаторам треба надати більше допомоги з усіх боків, і фестиваль буде процвітати в майбутньому, а Київ стане насправді центром міжнародного музичного життя".

Що ж, будемо сподіватися, що пан М.Коць сказав пророчі слова і що ніколи у світі не буде такої стихії, яку б не змогла подолати сила Музики.