“Хрещатик”. 1994. 11 лист.

Лю Пархоменко.

Радуйся, ниво неполитая

Цей парадоксальний біблійний вислів дає людям надію на просвіток, говорить про минущість недолі та безвиході. Свого часу він надихнув на пророчу поезію Т.Шевченка, її поклав на музику М.Лисенко, створивши одну з кращих своїх кантат. Афористично містко виявляє він теперішнє становище на ниві української хорової музики. Феноменальна міжнародна слава: Гран-прі, золоті медалі, перші місця, захоплені відгуки світової критики — такий ужинок з найпрестижніших хорових конкурсів та концертних подорожей привозять на Україну наші артистичні колективи з Італії, Франції, Іспанії, Польщі, Угорщини, Канади і т.д. Запрошують знову приїздити, пропонують контракти...

Високе світове визнання засвідчує колосальний мистецький потенціал нації, багатющу творчу силу композиторів і виконавців хорової музики, але, на жаль, знаємо, самі митці і артистичні колективи нині у великій скруті. Тим часом їхня подвижницька праця щоразу відновлює інтерес суспільства до найдавнішої, славної галузі української музичної культури.

Серія хорових концертів з програм П’ятого міжнародного фестивалю “Київ Фест’94” подібна до потужної хвилі з багатим спектром барв відроджуваного мистецтва. Вони виявили широкий діапазон творчого пошуку. Хоча розгорнені композиції й були часом представлені окремими частинами, концерти показали неабияке розмаїття стилю творців, звертання до слухачів з різною підготовкою.

Кантата Людмили Шукайло “Пори року” адресована дитячій аудиторії. Вона закладає початкові музичні навички освоєння звукового світу. Зворушливо старанно виконали її дітлахи хору “Любисток”, керованого Тетяною Малицькою. У фрагментах кантати Галини Овчаренко, що прозвучала у виконанні жіночого хору Педагогічного університету, керованого Поліною Ніколаєнко, вибагливіша стилістика. Обидві композиторки продовжують започаткований Лесею Дичко спосіб авторського розспіву народнопісенних текстів, модельованих за власною музичною концепцією. Цей же хор університету ім.М.Драгоманова виконав і Месу Михайла Шуха для солістів, хору, органа, фортепіано та ударних, написану на латинські тексти.

Жвавий інтерес викликав другий хоровий концерт у Будинку вчених, де співав хор “Хрещатик”, керований Ларисою Бухонською. Молодий колектив привернув симпатії киян музикальністю і неабияким стильовим діапазоном: протягом півроку він показав три художні програми — віртуозну хорову партію в ораторії Віталія Губаренка “Згадаймо, братіє моє”, вибагливу поліфонію українських “Мадригалів” початку XVIII століття і, нарешті, прем’єри хорових творів для “Київ Фесту’94”.

Акцент на композиціях до духовних текстів нині сприймається цілком природно. Особливо актуалізує їх потреба протидіяти загрозливій антихудожній тенденції, що проступає в популяризаторських і місіонерських радіопрограмах. Сюди прорвалися дилетанти, позбавлені культури та стильового чуття. Прилаштовувані нині духовні тексти до сучасних популярних пісенно-танцювальних наспівів сприймаються культурним слухачем як профанація. Фаховий репертуар покликаний захистити цю галузь від вседозволеності, несмаку.

“Молитва Господня” (“Отче наш”) Миколи Дремлюги спирається на давні традиції цього тексту, хоча привносить імітаційний рух та розширення форми. Свіжо, проникливо прозвучали “Молитви до Пресвятої Богородиці” Богдани Фільц (дві частини з триптиха), позначені благородством кантилени і делікатним гармонічним колоруванням. Потужний рельєфний поступ, наростання декламаційної наснаги, що завершується тріумфуючим славильним розспівом, вирізняє інтерпретування “Достойно є” Лесі Дичко з Другої літургії.

Духовні композиції М.Вербицького, М.Вериківського і О.Кошиця — класичний репертуар, представлений у цьому ж концерті самодіяльним хоровим ансамблем “Свят-Коло”, керованим композитором Віктором Степурком. Твори дещо перевищували технічні можливості колективу. Найбільше враження справив на слухачів оригінальний острозький наспів XVI століття “Блажен муж”, гарно проспіваний Степурком. Наспів полонив красою могутньої мелодичної течії, внутрішньою енергетикою. Досить делікатно опрацьований Олександром Козаренком, який дописав фоновий супровід хору без слів, острозький наспів мабуть ще величніше звучав би в унісонному ансамблі басів без супроводу, як коштовна художня пам’ятка свого часу.

Меншу частину концертної програми хору “Хрещатик” склали розробки народних сюжетів композиторів Володимира Стеценка — “Стоїть явір над водою” та Олександра Некрасова “Занадився журавель”. Більш симпатичним, музикальним видається перший твір, автор другого надолужував суто театральними ефектами за рахунок музичної виразності. З “Російського триптиха” Михайла Степаненка прозвучала частина на слова О.Блока “Как в сумрачной гавани”, де колористика тембрів виразно окреслила настрій вірша.

Третій концерт в Будинку органної та камерної музики був присвячений творам великої форми — кантатам французьких та українських композиторів. Особливий інтерес викликала прем’єра Кантати Валентина Сильвестрова на шевченківські тексти. Виконував твір камерний склад “Думки”, керований Євгеном Савчуком. В основу кантати покладено вірші “Думи мої” та фрагменти з “Кавказу” Т.Шевченка. Музичне начало, підпорядковуючи слово, виявляє внутрішній світ композитора, сповнений смутку і туги. Це надає цілісності музиці, зумовлює єдність колориту. Публіка тепло, з ентузіазмом зустріла прем’єру та привітала автора.

Тричастинною виявилася і кантата “Розмите бачене” Ірини Кириліної на вірші Павла Мовчана. Погляд авторів вихоплює життєві контрасти, зіставляючи ліризм з філософським відстороненням, колористику звукових нашарувань з розспівністю та мовною пристрасною декламаційністю, діалог органної і хорової партій уособлюють пошук творчої думки.

Спеціальний концерт у Конгрегаційному залі Києво-Могилянської академії був присвячений монументальному творові Лесі Дичко — Другій літургії. Його репрезентували камерні хори “Київ” — диригент Микола Гобдич, “Хрещатик” — диригент Лариса Бухонська та “Відродження” — диригент Мстислав Юрченко. За вичерпністю охоплення літургійного дійства, масштабом і глибиною відтворення культової драми цей твір можна порівняти хіба з Першою літургією цього ж автора. Обидві композиції належать до унікальних зразків української духовної музики. Обрядова структура літургії синтезована в них з суто музичними законами драматургії, симфонізмом мислення. Глибинність художньої концепції твору грунтувалась на досконалому знанні духовних традицій народу та здобутків європейської культури й сучасної музичної стилістики. Творча воля і натхнення автора Літургії актуалізували осмислення вічних духовних проблем. Надзвичайно сильні враження від виконання цього твору були чи не адекватними винятковому інтересу до нього фахових музикантів різних країн, а особливо молодих хормейстерів. Прем’єра Другої літургії Л.Дичко — видатна художня подія — достойно увінчала репрезентації хорової музики на “Київ Фесті’94”.



© 2004-2005. Все права защищены.
Developed by Treastal.