“Україна. Європа. Світ”. 1997. 7–14 лист. (друкується з незначними редакційними скороченнями)

Квартет Ізаї: перше знайомство з Україною

Переповнений зал “Українського дому” не був розчарований. Прекрасний ансамбль, м’яка, делікатна манера гри, позбавлена будь-яких зовнішніх ефектів, чарівна музика... Після концерту я зустрілася з музикантами. Це Гійом Сютр (перша скрипка), Люк-Марі Агера (друга скрипка), Мігель да Сільва (альт) та Марк Коппей (віолончель).

— Розкажіть, будь ласка, про ваш ансамбль.

М.С.: Квартетною музикою і виконавством ми захопилися ще в студентські роки, під час навчання у Паризькій консерваторії. Відтоді (тобто з 1984 року) і почалася наша концертна діяльність, яка успішно продовжується донині.

— А чому обрали для назви квартету ім’я Ежена Ізаї?

Г.С.: Це легендарний скрипаль і композитор, засновник франко-бельгійської школи (до речі, вона мала великий вплив і на російську скрипкову школу), теж мав свій знаменитий струнний квартет, а також був відомим композитором, творчість якого продовжує впливати на нове покоління музикантів. Ми намагаємося віддати данину його пам’яті та продовжити справу його життя.

— Коли відчули себе знаменитими?

Л.-М.А.: Перший успіх прийшов до нас у 1988 році, коли ми вибороли першу премію на престижному конкурсі струнних квартетів в Евіані (Франція). Відтоді нас запрошують по всьому світу.

— І де ж ви гастролювали?

Л.-М.А.: Навіть важко перерахувати! Практично по всій Європі, у США, Ізраїлі, Японії, Південній Америці...

— А звідки приїхали зараз?

М.К.: Буквально два дні тому в нас був концерт у Братиславі. Після Києва їдемо до Санкт-Петербурга, а потім до прибалтійських країн.

— Які твори включаєте до свого репертуару?

Л.-М.А.: Ми починали з квартетної музики Моцарта, Мендельсона і, звичайно, французьких композиторів. Прихід до нашого колективу Гійома і Марка в 1995 році ніби дав йому новий імпульс. Зараз, як ми вважаємо, наше “найсильніше місце” — Бетховен і Брамс, тому для виступу в Києві ми обрали саме їх музику, а ще — квартет нашого співвітчизника Анрі Дютійє “Така ніч”. На наш погляд, він добре сприймається поряд з драматичними й дещо похмурими квартетами Бетховена та Брамса.

— А чи граєте твори українських авторів?

М.К.: Поки що, на жаль, ні. Можливо, відтепер ситуація зміниться. (Після концерту до музикантів підходили українські композитори і пропонували їм свої партитури, так що контакти вже зав’язалися. — І.С.).

— Ви граєте на дуже дорогих інструментах (наймолодшому з них — альту “усього” 147 років, найстарша ж перша скрипка, виготовлена у 1609 році самим легендарним Аматі. — І. С.). Це державна чи ваша власність?

Г.С.: Інструменти наші власні. Державна колекція зберігається в Музеї Паризької консерваторії, але звідти нікому нічого не видають. Нам банк виділив позику на 15 років — от і відробляємо її (для порівняння згадаємо, що наш Квартет ім.Леонтовича грав на державних колекційних інструментах, але після однієї з гастрольних поїздок на Захід музиканти “затрималися” там на невизначений термін, звісно ж, з інструментами. — І.С.).

— Чи багато ви виступаєте?

Л.-М.А.: Так, за останні роки ми дали приблизно 800 концертів. Граємо щороку по 70-80 концертів: 15 із них у Франції, решту — закордоном.

— Хто ваш лідер?

Г.С.: У нас усе вирішується колегіально — які твори виконувати, куди їхати, що записувати (до речі, ми багато музики записуємо).

— Чим ви займаєтеся поза гастролями?

Г.С.: Ми всі четверо викладаємо у Паризькій консерваторії — ведемо клас струнного квартету; крім того, керуємо студентським квартетом “Акорд”.

— Ви суворі викладачі?

М.С: Дивлячись, коли. Можемо вільно говорити зі студентами на будь-які теми, піти разом пообідати, та коли йдеться про музику — дуже суворі.

— Чим ви займаєтеся, окрім музики?

Л.-М.А.: На жаль, у нас залишається зовсім мало часу. Читаємо, ходимо на виставки, іноді разом їздимо у відпустку. Намагаємось більше часу проводити з дітьми.

— Ваші дружини теж музиканти?

М.С.: Боже борони! Тільки у Гійома дружина арфістка. У мене — журналістка, у Марка — художниця, у Люка-Марі — антиквар.

— Ваші дружини товаришують?

М.С.: Так! Вони дуже люблять збиратися разом, коли ми на гастролях.

— Як відпочиватимете завтра?

Г.С: Нам обіцяли показати Київ. А увечері ми всі йдемо на футбол.

— І за кого ж ви вболіватимете? (йшлося про матч “Динамо”, Київ — “Ньюкасл”, Англія).

М.С: Звісно ж, за “Динамо”!

— І наостанок: як вам сподобалася публіка?

Г.С.: Хоча нас усюди тепло приймають, публіка, зрозуміло, усюди різна. У київської відчувається висока музична культура — і це дуже приємно. При нагоді із задоволенням приїдемо до вас знову.

Інтерв’ю брала Ірина Сікорська