“Голос України”. 1997. 15 лист. №125(1715)

Світлана Крига

Нам добре із “Фестом”. Як з гарним приятелем

Цього року відсутність належного фінансування заблокувала вихід у світ щорічних київських фестивалів “Музичні прем’єри сезону” та “Форум музики молодих”. Тож уявімо собі стан нетерпіння й “бойової готовності”, з яким всі чекали відкриття Восьмого міжнародного фестивалю “Київ Музик Фест’97”. Саме на його долю і випав водночас тягар двох вищезгаданих фестивалів, які не відбулися. Можливо, це певною мірою і визначило своєрідний імідж нинішнього “Фесту”.

У рамках фестивалю, проведенню якого сприяли Міністерство культури і мистецтв, Спілка композиторів і Центр музичної інформації СК України, пройшло понад 20 концертів симфонічної, камерної, хорової, джазової музики. Прозвучало понад сто творів українських, зарубіжних класиків та сучасних композиторів. Відбулися прем’єри творів і молодих композиторів.

У концертах “Фесту” взяли участь найкращі виконавські сили: Симфонічний оркестр Національної філармонії (диригент В.Блінов), Заслужений симфонічний оркестр Національної радіокомпанії України (диригент В.Сіренко), Державний естрадно-симфонічний оркестр під керівництвом В.Здоренка, Оркестр народних інструментів Національної радіокомпанії України (диригент С.Литвиненко), “Київська камерата” (диригенти В.Матюхін та К.Карабиць), “Київські солісти” під керівництвом Б.Которовича, камерний оркестр з Донецька “Лік домер” (диригент В.Івко).

Як і на попередніх “Фестах”, глядачі зустрілись із уславленим хором “Хрещатик”, Камерним хором ім.Платона Майбороди, “Класик-хором” студентів Київського інституту культури. Високе мистецтво своєї країни продемонстрував всесвітньо відомий Квартет Ізаї (Франція), представлений Французьким культурним центром, що активно працює в Україні.

Все це — позитиви нинішнього “Фесту”, його парадний бік, що засвідчує високий рейтинг цього мистецького дійства. То чому мінорні нотки прозвучали уже на прес-конференції напередодні відкриття у виступі композитора Івана Карабиця — одного із “хрещених батьків” “Фесту”? Що спонукало голову Спілки композиторів України, члена оргкомітету Михайла Степаненка мовити гіркі слова про те, що академічна музика в нашій країні змушена виборювати право на своє існування? І що фестиваль організували ентузіасти, які не хочуть, щоб ця музика зовсім зникла із культурного пласту сучасної України.

А що думають з приводу “Фесту” самі композитори?

Олександр Красотов з Одеси:

— Передусім хочу подякувати організаторам за те, що “Фест” відбувся, що мій новий твір — подвійний Віолончельний концерт прозвучав у найкращому залі Національної філармонії. Та водночас мене розчарував загальний рівень програм концертів. Та й “міжнародним” назвати “Фест” можна доволі умовно. До речі, мене завжди дивувало, що твори, надіслані нам західними колегами, у тому числі з діаспори, за своїми художніми якостями, професійним рівнем значно “програвали” на фоні наших, вітчизняних.

Гнітюче враження справив на мене і заключний концерт “Фесту”, якесь “асорті”, де останньою краплею став “крутий саунд” підсилювачів санкт-петербурзького джаз-ансамблю, що ніби цвяхолупом вибивав із пам’яті позитивні враження від останніх концертів. І хіба не дивно, що під час концертів ми майже не побачили працівників радіо та ТБ?

Анатолій Гайденко з Харкова:

— Уже той факт, що фестиваль такого рангу відбувся увосьме — незаперечний доказ його життєздатності. Для наших композиторів це поки що найпрестижніший музичний форум, який дає змогу заглянути “по той бік рампи”, знаходячись удома. Щоправда, нинішній фестиваль дещо втратив позиції порівняно з попередніми. Шкода і те, що чимало талановитих майстрів залишилися, так би мовити, за кадром. Зокрема, харків’яни Ю.Алжнєв і Т.Кравцов та інші. Хотілося б побачити більше і зарубіжних гостей: і композиторів, і виконавців.

Віктор Мужчиль із Дніпропетровська:

— Ми звикли до “Фесту”, як звикають до доброго приятеля, з яким завжди радісно зустрічатися. Адже сьогодні українські композитори не так уже й часто мають нагоду насолоджуватися “живим” звучанням власних опусів. “Фест” — це добра школа для початківців, це та необхідна музична аура, з якої композитор живиться новими ідеями, технічними здобутками. Щоправда, нинішній фестиваль викликав певні сумніви і роздуми щодо його подальшого розвитку. Вони пов’язані, зокрема, з відсутністю композиторського конкурсу ім.Іванни та Мар’яна Коць, що раніше проводився у рамках “Фесту”. Тож і творчий дух змагання, такий необхідний у композиторській діяльності, трохи згас. З від’їздом багатьох уславлених музикантів закордон, мабуть, і центр тяжіння до музичної України з боку діаспори дещо перемістився. Ми стаємо свідками творчої “ескалації” української музичної культури до Європи — позитивного процесу для інших культур. Та для українців він обертається тяжкими втратами і розпорошенням талантів. Нинішній “Фест” ніби детектор висвітив складнощі внутрішнього плану, які ми всі разом маємо подолати.

Справді, альтернативи у нас немає.



© 2004-2005. Все права защищены.
Developed by Treastal.