"Українська музична газета". 1999. Жовт.-груд.

Тетяна Королюк

Фестивальне багатоголосся

З появою професійної музики одне з провідних місць в Україні посіла знову-таки хорова композиторська школа. Приміром, за останні 10-15 років спостерігаються своєрідний сплеск, підвищення інтересу до академічного хорового виконання як композиторів, так і слухачів. Тим більше, що зусилля композиторів і виконавців об'єдналися: перші отримали можливість створювати музику "під замовлення", для конкретного хорового колективу... Із нещодавніх подій у хоровому мистецтві нагадаємо проведення 1998 року 1-го конкурсу хорових диригентів, 1999-го — 80-літній ювілей колективу "Думка". І завжди виконувалися твори класичних і сучасних композиторів, запрошувалися найкращі виконавські колективи.

"Київ Музик Фест'99" не став винятком: щонайменше чотири концерти цілком присвячено хоровій музиці. Кожний з них став маленьким відкриттям, сюрпризом для слухачів — або завдяки прем'єрним звучанням, або з цікавою несподіванкою у виконанні. Якшо публіка зустрічала всі концерти захоплено, живо сприймаючи як вперше виконані, так і добре знайомі твори, тим цінніше почути думку, коментар професіонала, одного з організаторів фестивалю, композитора, що присвятив себе хоровій музиці — Лесі Дичко.

— На сьогодні хорова музика залишається найбільш популярною серед академічної. Цією сферою цікавляться композитори різних поколінь — М.Степаненко, А.Гайденко, С.Луньов, В.Польова, Г.Гаврилець, І.Тараненко, О.Некрасов та багато інших, і в кожного своя точка зору. Зараз можна виокремити три основні образні сфери, тенденції, в яких зосереджується хорова творчість: обробки фольклорного плану (О.Некрасов "Пісні з Волині", В.Кафарова "Коза", Л.Колодуб "Танці села Турівка" та ін.), звернення до духовних образів, канонічних текстів (В.Польова "Молитва про живих", М.Степаненко "Отче наш", П.Турчанінов "Літургійні співи", М.Скорик "Меса") та жанровість, лірика щоденного життя, спектр текстів — від народних до широкого обсягу сучасних поезій.

Щодо виконавських колективів. Звичайно, дуже добре, що наші найкращі хори мають можливість виступати за кордоном. На жаль, часто їхні гастролі припадають на час проведення "Фесту". Тому ми звернулися до обласних студентських хорів (минулого року до нас приїжджали з Івано-Франківська, Ніжина, Богуслава). Я вважаю, що огляд творчості областей дав можливість вийти на муніципальні хори. Величезне навантаження витримав Чернігівський камерний хор ім.Д.Бортнянського під керівництвом пана Л.Боднарука. Зуміти показати в одному концерті 12-14 різних авторів з їх стильовими особливостями! Цс просто подвиг. Цікавим був виступ хору міста Дармштадт і Хору хлопчиків та юнаків Державної чоловічої капели ім.Л.Ревуцького. Вони вперше в Україні виконали твір Р.Шумана "Сцени з "Фауста" Гете". Щиру подяку висловлюємо й ансамблю солістів "Благовіст", хору Національної радіокомпанії України ім.П.Майбороди. Наприклад, у виконанні ранніх творів Л.Ревуцького вони виразно розкрили авторський задум. Не можна обминути увагою й виступ Львівського камерного хору "Gloria" (диригент — В.Сивохіп) у Кафедральному соборі Святого Олександра. Виконання "Меси" М.Скорика та "Канону покаяння" Арво Пярта стало однією з кульмінацій фестивалю. Вибачте мої емоції, але Скорик залишається Скориком... У нього настільки цікаве бачення, переплетіння інтонацій сучасного фольклору та образів духовної музики...

Наведемо слова стосовно цього твору одного з провідних музикознавців України М.Копиці: "Меса" Скорика вражає своєю щирістю. Таке відчуття, шо композитор заново відкрив себе. Завжди схований за іронічністю, колористикою, звуковими ефектами, і тут — така глибока, прекрасна музика...".

Як уже зазначалося, доволі багато композиторів сьогодні звернулося до духовної тематики. Чим же викликаний такий інтерес до своєрідної творчої сфери?

На думку композитора І.Щербакова, все залежить від того, "сприймає конкретна особистість ту або іншу музику, чи ні. Кожний твір — це свого роду орієнтир, який поєднує людину та вічність, підносить людину. А якщо виникають різні стильові зміни, значить, обраний раніше шлях перестав бути вірним. Також є ще одна, суто технічна особливість частого звернення до канонічних текстів. Як правило, їх сюжетна, текстологічна сторона відома слухачеві, і не відволікає увагу від сприйняття загального музичного моменту. До того ж, латинські тексти співаються дуже легко, майже як українські...".

У тому, що хорова музика, представлена на "Фесті", прозвучала в основному вдало, є одна невелика таємниця. Адже величезне значення для створення потрібної атмосфери має зал, де проводиться концерт. Досить згадати акустичний ефект відлуння, яке триває близько 7 секунд(!) у костьолі Св.Олександра. Але оренда хорошого залу — задоволення не з дешевих. Тому Леся Дичко, як один із організаторів фестивалю, виносить подяку двом ректорам: Києво-Могилянської С.Іванюку та Національної музичної академії України О.Тимошенку, за можливість проведення концертів у двох найкращих концертних залах Києва. А яка ж вона буде — хорова музика майбутнього? Леся Василівна Дичко вважає, що "буде все. Класика, сонористика, автентичні звучання (і знаменних розспівів, і народних пісень). Різноманітна, але не еклектична палітра образів і засобів. І ще: не слід забувати, що мистецтво, насамперед, повинно бути глибоким і духовним".