“Культура і життя”. 1995. 18 жовт. №41

(друкується з незначними редакційними скороченнями)

Богдан Сюта.

Фестивальні рефлексії

ВІДЛУНАЛИ останні акорди Шостого українського міжнародного музичного фестивалю “Київ Музик Фест’95” — справжньої події у музичному житті країни. Події, що не залишила жодного байдужого серед шанувальників мистецтва звуків. Адже не таємниця, що “Київ Музик Фест” за п’ять років зумів стати одним з найпрестижніших і найбільш представницьких музичних фестивалів України. Цього разу він запропонував слухачам 28 різнопланових концертів, у яких була представлена творчість композиторів та виконавців із 13 країн. Слухачі мали змогу ознайомитися з творами найрізноманітніших стилів та жанрів, включаючи театральні постановки і джаз (виняток становили хіба що оперні й балетні вистави; як, зрештою, і в попередні роки). Що ж нового приніс нам “Фест” цьогорічний? Спробую коротенько охарактеризувати найістотніші події фестивального тижня.

Передусім мушу відзначити величезну насиченість короткого періоду проведення “Фесту” концертами. Таку велику кількість музики можна почути лише на найбільших європейських фестивалях. Хоча не всі концерти презентували творчість справді цікаву і на належному рівні. Тому зупинюся лише на характеристиці найбільш яскравих подій музичного свята.

Концерт, що відкрив фестиваль, вперше представив українським слухачам твори одного з найвидатніших сучасних композиторів США Джорджа Крамба. “Одинадцять відображень осені”, “Ідилія” і “Ніч чотирьох місяців” для камерних складів виконавців походять приблизно з одного періоду творчості композитора — якраз з того часу, коли сорокарічний автор здобув свої перші відзнаки на творчій ниві та широке міжнародне визнання. І хоч стиль творчості Дж.Крамба відтоді неодноразово змінювався, все ж прозорість та прецизійність письма, увага до просторовості звучання та звукових ефектів, унікальне вміння донести до слухача цілісність задуму залишаються тими основами, на яких базується більшість опусів композитора донині.

Цікавими були також музика й виконання написаного минулого року під впливом американських вражень твору Івана Карабиця “Мusic from Waterside”. Тонкий звукопис циклу І.Карабиця досить добре поєднувався з прем’єрами Дж.Крамба. А от Концерт №27 для фортепіано з оркестром В.Моцарта, у якому “напівдиригентом” і “напівпіаністом” виступив Вірко Балей, виглядав на концерті, що відкривав фестиваль сучасної музики, не надто доречно.

Та все ж початок фестивалеві було завдано гарний, і наступні дні принесли слухачам достатньо хороших вражень. Серед творів, що відзвучали на симфонічних концертах, хочеться відзначити декілька найбільш помітних. Це “Лист до Стравинського” Менахема Цура з Ізраїлю, “Пісні кохання” (симфонія-кантата для сопрано, тенора та симфонічного оркестру на вірші Ю.Сердюка) Лесі Дичко у виконанні Симфонічного оркестру Національної радіокомпанії України під керуванням В.Сіренка, симфонічний триптих “Судна ніч” (до 400-річчя від дня народження Богдана Хмельницького) Наталії Боєвої та “Еllora Symphony” Ясусі Акутагави (Японія) у виконанні Запорізького симфонічного оркестру під керуванням В’ячеслава Реді. До речі, спеціальний приз фірми “RDM Artist” (США) за високу виконавську майстерність було присуджено якраз цьому оркестру, який не просто підготував кілька концертних програм, але зробив це у надзвичайно стислі терміни і на високому мистецькому рівні. Але в цілому ж симфонічні концерти за музикою виглядали дещо блідіше, ніж камерні.

Камерна музика є традиційно найбільш сильною стороною “Музик Фестів”. І найбільш різноманітною. Фактично дві третини концертів фестивалю були присвячені камерному виконавству (три — джазовій музиці, один — хоровій плюс вечір театралізованих музичних композицій). Із творів, що у них прозвучали, хочу відзначити передусім композиції для ударних інструментів Божидара Коса (Австралія), Григорія Немировського та Олександра Блінова (Україна) у виконанні ансамблю “Парад віртуозів” (художній керівник О.Блінов).

Слухаючи такі концерти, переконуєшся, що ми лише починаємо розкривати для себе все багатство можливостей сучасних ударних інструментів. Молодим піаністом-віртуозом Євгеном Громовим були виконані фортепіанні твори П.Булеза та А.Шнітке. Запам’яталися також прем’єри Симфонії №5 “Потаємні поклики” для кларнета та камерного оркестру Євгена Станковича (соліст Філіп Кюпер, Франція) й Кларнетового концерту Левка Колодуба (соліст Сергій Низкодуб). У рамках “Музик Фесту” відбувся концерт лауреатів та дипломантів Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця.

Величезне зацікавлення викликав також концерт хорової музики за участю наших відомих хорів “Думки” (диригент Євген Савчук), “Хрещатик” (диригент Лариса Бухонська), Київського хорового братства “Дзвони” (диригент Дмитро Радик). Переповненим був не лише зал: ніде стати було навіть у коридорах Будинку вчених. Нагородою щасливчикам, що потрапили до залу, стало виконання прекрасних хорових мініатюр Богдани Фільц, Михайла Степаненка, Диптиха Валентина Сильвестрова на вірші Т.Шевченка (до речі, присвяченого нашому славному меценатові із США панові Мар’янові Коцю), цілого ряду інших композицій, що ще раз підтвердили високий авторитет української хорової творчості та виконавства. Гадаю, що доцільніше було б організувати хоч два хорові концерти (адже цей — єдиний — мав аж три (!) відділи) і — бажано б — у більшому залі (адже під кінець концерту кисень у приміщенні був практично відсутній).

На вечорі театралізованих музичних композицій було представлено синтетичний твір Олександра Козаренка “Дон Жуан з Коломиї” за мотивами творів Леопольда фон Захера-Мазоха (написаний до 100-річчя від дня смерті та 160-річчя від дня народження великого австрійського — народженого у Львові — письменника). Реалізували цю виставу — на мій погляд, досконало — актори львівського балету “Акверіас” (художній керівник — Оксана Лань), Київський квартет саксофонів та ансамбль ударних інструментів “Київ перкашн”. Плодом творчої співпраці виконавців та композиторів стала цілісна, художньо довершена і переконлива постановка-фантазія, яку дуже влучно охарактеризував одразу по закінченні пан Мар’ян Коць: “Цей твір можна показувати світові. Треба показувати!”. Мабуть, додати до цього буде нічого. Його таки треба показувати і треба дивитися.

В ході фестивалю відбувся також П’ятий конкурс композиторів (цього разу — композиторів-жінок) імені Іванни та Мар’яна Коць. Перших двох нагород присуджено не було — на мою думку, цілком слушно,— третю ж здобула Ганна Гаврилець з Києва за твір “Іn Меmoriam”. Було присуджено також ряд заохочувальних призів.

Із джазових концертів необхідно виділити виступ квартету Мішеля Порталя із Франції (його колегами були Божан Зюльфікарпасік — фортепіано, Франсуа Мутен та Жером Перен — контрабас і ударні відповідно). Сам пан Порталь є рідкісним виконавцем-джазистом на бас-кларнеті. Того вечора він демонстрував на ньому (як також на сопрановому саксофоні та бандонеоні) чудеса творчої винахідливості та виконавської майстерності. Навіть ті прихильники фрі-джазу, що вже мали нагоду слухати гру пана Порталя під час його попереднього візиту до Києва (з іншим комбо), зрозуміли, що це майстер найвищого класу, і передбачити, що нового він запропонує нам, скажімо, через рік просто неможливо. Хочу відзначити також мистецтво блискучого партнера Мішеля Порталя — виконавця на контрабасі Франсуа Мутена. В цілому ж цей концерт, що проходив у вщерть “забитому” слухачами Великому залі Національної музичної академії, став справжнім тріумфом сучасного джазового виконавства.

Концерт фортепіанних дуетів давніх друзів “Музик Фесту” Люби та Іринея Жук (Канада) познайомив слухачів зі зразками творчості канадських композиторів. Серед їх творів хотілося б відзначити виконані у неокласичному стилі опрацювання канадських народних пісень Віолети Арчер — витончені мініатюри без зайвих прикрас, що приваблювали щирістю висловлення, є для нас лише привідкритою сторінкою товстенної книги, читати яку зараз цікавіше.

Прекрасно виступили також мецо-сопрано Ендріа Аксельрод з акомпаніатором Стівеном Кроуфордом (фортепіано) із США. Вони показали українським слухачам дві програми — американської музики 1910—30-х років (пісні та фрагменти мюзиклів) і академічної музики (пісні Г.Малера, К.Шуман та сучасного композитора із США Ліббі Ларсена). Їх виконання приваблювало високою культурою, експресивністю, чудовим ансамблем, безпосередністю спілкування зі слухачем.

Добре виступили також інші американські виконавці — ансамбль “Саlifornia E.A.R. Unit” і дует у складі Хові Сміта (саксофони) і Ніла Крека (фортепіано). І коли джазовий репертуар та впевнена інтерпретація дуету приваблювали увагу самі по собі, то концерт “California” завдячував своїм успіхом більше мистецтву виконавців (ясна річ, не хочу применшити ваги творів Террі Райлі чи Луїса Ендрісена, та все ж...).

Прозвучали на концертах і нові твори Олександра Щетинського та Олександра Грінберга (у виконанні чудового дуету гітар братів Аркадія та Павла Іванникових), Володимира Губи, Володимира Рунчака, Володимира Загорцева, Ігоря Щербакова, смичкове тріо Юджіна Хартцелла (Австрія), п’єси Ганни Куленті (Польща), справді блискуче виконані, з аскетизмом музичної мови. Із класичного спадку були виконані Інтродукція та рондо аllа burlesса Б.Бріттена і П’ять п’єс з “Мікрокосмосу” Б.Бартока (в авторській редакції). Завершила концерт п’єса “Антифони” Олександра Красотова — твір етюдно-токатного плану, написаний для чогось у дванадцятитоновій техніці.

Заключний концерт відвідати пощастило далеко не всім бажаючим: зал знову був переповнений. Цей вечір став художньо цілісною презентацією творчості львівських композиторів. Камерним оркестром Вищого музичного інституту імені М.В.Лисенка диригував М.Скорик. Він запропонував слухачам два власні твори — “А-R-І-А” для віолончелі і струнних (соліст Едуард Ржезач) та транскрипцію власного Диптиха.

Ще раз мали змогу прослухати блискучу оркестрову сюїту “У горах” нашого славного композитора-патріарха Миколи Колесси. Багатство тембрів романтичного оркестру використав Віктор Камінський у новому Концерті для фортепіано та камерного оркестру (солістка Етела Чуприк), який привертав увагу також багатим мелодизмом та добрим опрацюванням партії фортепіано. Приємне враження справили також “Симфонія мрій” Ольги Криволап (написана, можливо, в занадто виразному “шнітківському стилі”) та майстерна оркестрова обробка “Щедрика” Юрія Ланюка.

Наприкінці хотілося б висловити також кілька загальних зауваг. Організаторам варто було б уважніше прислухатись до думок слухачів. Щороку до Києва приїжджає ціле гроно американських авторів-напівграфоманів, які просто відвертають від фестивалю навіть відданих слухачів. Ситуації не рятує візит одного-двох першорядних авторів світової слави (як от Джордж Крамб чи Бернард Рендс). Адже нелегко вислуховувати годинами сіреньку заокеанську продукцію, часом ще й під батутою таких же не надто вправних диригентів як, скажімо, Едвін Лондон. Бракує на концертах також нових творів західноєвропейських композиторів. Адже аншлаговими були власне концерти європейської музики, а це, все ж, вагомий показник.

Досвід показує, що хорові концерти (коли вони не є ранішніми) викликають надзвичайно пожвавлений інтерес серед слухачів, тому влаштовувати їх було б більш доцільним у дещо просторіших залах: і слухачі не боролися б тоді за кожне “стояче” місце, і хористам легше співалося б.

Не завжди доцільною є також традиція призначати всі концерти фестивалю на один і той самий час дня. Адже, коли на одну годину призначено аж три із фестивальних заходів, є ризик, що зали всюди будуть напівпорожніми, а люди, що випадково обрали не найліпший із них, будуть чутися обділеними й ображеними.

Не завжди досконалою була й інтерпретація сучасних композицій. Очевидно, виконавці повинні проявляти більше поваги до особистості авторів, а надто ж — коли ті сидять у слухачевому залі. Прикро, коли самі композитори сприймають виконуваний твір, як якусь новаторську, ще не відому їм редакцію первісного варіанту...

Але в цілому Шостий “Музик Фест” пройшов на належному рівні і можна говорити не лише про усіх, але й про прогрес фестивалю. І — треба думати — наступного року ми знову зустрінемось на концертах вже Сьомого українського міжнародного музичного фестивалю “Київ Музик Фест’96”.



© 2004-2005. Все права защищены.
Developed by Treastal.