“Культура і життя”. 1998. 28 жовт. №43

Галина Конькова.

Хорова муза України

Своєрідною мистецькою кульмінацією ошатно-різнобарвної осені цього року став Дев’ятий міжнародний музичний фестиваль “Київ Музик Фест’98”, який пройшов на різних сценах столиці. На відміну від попередніх, на ньому широко й розмаїто було представлено творчість композиторів усіх регіональних осередків України — Львова, Харкова, Одеси, Дніпропетровська, Донецька. Саме це (як і значна кількість прем’єр) стало значною подією і для киян, і для гостей, дало змогу охопити і осягти провідні тенденції, напрями, індивідуальні риси розвитку композиторського і виконавського доробку в усій його цілісності. Адже в епоху тотальної естрадизації чи не всіх заходів культури (навіть на державному рівні) ми маємо вельми обмежену можливість регулярно знайомитися з тим, що пишуть кияни, не кажучи вже про так звану провінцію, яка в галузі академічної музики аж ніяк такою не є (і ніколи не була!) — що, до речі, ще раз довели програми “Фесту”.

Протягом восьми днів відбулося 23 концерти — 12 камерних, 3 хорових, 4 симфонічних, 2 джазової музики, концерт оркестру народних інструментів і авторський концерт Мирослава Скорика (до 60-річчя з дня народження).

Сьогодні піде мова про хорову музику, яка, поряд із камерною та симфонічною, у програмі “Фесту” посіла чільне місце.

Як відомо, Україна завжди славилася високим рівнем хорової культури. Схоже, цей жанр творчості і виконавства сьогодні переживає новий сплеск, що засвідчили виступи шести колективів, концерти яких стали справжньою окрасою фестивалю. Висловити свої міркування стосовно проблем, які довелося розв’язувати, організовуючи хоровий контекст фестивалю, я попросила члена оргкомітету Лесю Дичко.

— Під час підготовки “Фесту” склалася вельми складна ситуація з хорами. Оскільки ми не могли сплачувати їм за роботу по вивченню складних сучасних партитур (завжди на академічну музику бракує коштів!), а також тому, що кілька столичних колективів перебували на гастролях, довелося звернутися до обласних і студентських хорів. І ці ентузіасти своєї справи охоче відгукнулися, підготували програми і згодилися виступати безкоштовно (хотіла б я побачити наших естрадних “зірок”, які згодилися б на такі жертви!). До речі, приїхати згаданим колективам допомогли обласні місцеві адміністрації. Зокрема, Луганська профінансувала проїзд камерного хору “Благовіст”, Миколаївська — проїзд і добові Жіночому хору Науково-методичного центру культосвітньої роботи та Коледжу культури. Управління культури Чернігова спонсорувало поїздку Камерного хору імені Д.Бортнянського. А ось за проживання і харчування ці справжні ентузіасти хорової справи платили самі. Івано-Франківський хор “Елегія” і приїхав за власні мізерні студентські кошти. Хіба не заслуговує кожен з цих чудових колективів всілякої похвали і підтримки вже тільки за ентузіазм, не кажучи про високий професіоналізм, який вони продемонстрували в концертах “Фесту”?

Чернігівський камерний хор під орудою досвідченого хормейстера Л.Боднарука і цього разу довів свою здатність опановувати найрізноманітніші стилі, як традиційного спрямування (“Отче наш” М.Степаненка, “Хай святиться Отче імення” Г.Гаврилець на поетичний переспів В.Стольникова, “Ave Maria” Р.Цися на вірші Б.І.Антонича), так і вельми своєрідного модерну (“Cantus aeternus” С.Луньова, “Покаянна молитва” І.Тараненка; тексти канонічні).

Цей хор ознайомив присутніх з Хоровим концертом В.Пацукевича, витонченою лірикою творів Б.Фільц (“Тихо у полі” на вірші О.Олеся), В.Ронжина (“Осінь” на вірші О.Пушкіна), Г.Ковальової (“Романс” на вірші А.Фета), пісенними засадами Хорового концерту В.Тилика (на вірші П.Тичини) та привабливістю традиційних обробок народних пісень Л.Ященка (“Ой ти, жайворонку”) і А.Водовозова (“У ворот, ворот”).

Загальне схвалення слухачів викликало блискуче виконання двох прем’єр — Фольклорної сюїти №2 “Пісні з Волині” (на теми українських пісень про кохання) О.Некрасова і особливо терпкого, загострено-жанрового, зі своєрідними фактурно-хоровими ефектами та ритмами, твору Л.Колодуба “Танці села Турівка” (вільна обробка українських народних пісень із циклу “Прилуцькі пісні, №40).

Хор “Елегія” з Івано-Франківська (художні керівники та диригенти Любов і Юрій Серганюки) успішно проспівав складний, філософськи-концепційний твір Г.Ляшенка “Вітражі й пейзажі”. Натхненно виконав також прем’єри творів І.Польського, Я.Цегляра і М.Шуха.

Вперше виступив на фестивалі камерний хор “Благовіст” (художній керівник і диригент Н.Князєва). Цей молодий перспективний колектив з чистими, як джерельна вода, голосами представив нам кілька прем’єр — вельми вишукану музику В.Дроб’язгіної (фрагмент хорового концерту “Травневий сад”, написаного спеціально для цього колективу), обробку С.Турнєєва “Ой уже ж весна”, твори В.Герасимчука (“Місяць яснесенький” на вірші Лесі Українки) і двох учнів О.Некрасова — В.Стеценка (“Калина-малина”, “О милий мій, люблю тебе”; слова народні) та О.Скрипника (“За горами сонце палає” — вільна обробка народної пісні).

Хочеться відзначити тонке відчуття хорової палітри молодими авторами, вміння розмаїто користуватися нею. Вдало прозвучали і вільна обробка народної пісні “Розкопаю я гору” О.Некрасова та фрагменти фольклорної композиції О.Яковчука “Ой у борі”.

Справжнім подарунком численним прихильникам хорового мистецтва, які заповнили зал Будинку вчених, став виступ лауреата багатьох міжнародних конкурсів, широко відомого Жіночого хору з Миколаєва під керуванням Світлани Фоміних. Вишукано театралізованим, вдумливим виконанням відзначалася прем’єра нового твору Л.Дичко “Місячне сяйво” (на тексти японської поезії). С.Фоміних вдало використала при цьому зовсім нові засоби виразності — інтонаційно-ладові, сонорні і ритмічні. Чудово прозвучали також твори Мераба Гогнідзе (Грузія), Красимира Кюркчиського (Болгарія) та фрагмент “Всенощного бдения” С.Рахманінова. Своєрідним сюрпризом-відкриттям стала у виконанні цього чудового колективу драматична поема для жіночого хору і ударних “Блискавиці прозріння” В.Мужчиля на вірші А.Кравченка-Русіва (присвячена світлій пам’яті В.Стуса). Численні присутні слухали її буквально затамувавши подих (на концерті була присутня вдова В.Стуса). Не менш вдало було проспівано і вельми оригінальні твори В.Мужчиля “ТКЦ” і “ХХ століття” (частини з хорового концерту “Чорний квадрат”; тексти – абракадабра), в яких автор виявив себе справжнім майстром хорового авангарду, чим здивував і захопив присутніх. Без перебільшення можна сказати, що такої української хорової музики ми ще не чули, як і такого майстерного інтерпретування.

Вокальний октет “Opus” (художній керівник О.Асташева) виконав цікавий хоровий цикл “Осінь” М.Каландьонка, а Великий дитячий хор і Заслужений симфонічний оркестр Національної радіокомпанії України під орудою В.Сіренка — прозору й легку кантату В.Птушкіна “Salve regina” (текст канонічний).

Жіночий хор Київського музичного училища імені Р.Гліера під керуванням Г.Горбатенко блискуче проспівав чудову “Павану у місячних тонах” В.Степурка (як врівноважено й елегантно-делікатно звучали голоси!), а також складний, цікавий твір В.Польової “Песнопения” (текст канонічний).

Слід наголосити, що на хорових концертах фестивалю ми познайомилися з багатьма новими творами (значну частину з них становили прем’єри) і мали змогу осягнути, бодай побіжно, деякі тенденції сучасної творчості українських композиторів. Окрім плідного продовження традицій хорового письма в академічних творах і деякого оновлення у кожному індивідуальному випадку, відзначу вельми цікаві пошуки багатьох авторів у галузі звукової палітри, ускладнення стилістики письма — інтонаційно-ладове, модальне, ритмічне, сонорне. Не зменшилася зацікавленість композиторів і фольклором — від використання його засад в оригінальних творах до обробок народних перлин. Намітився і своєрідний пошук новітніх засобів формотворення у системі “композитор—фольклор”, коли в обробках, наприклад, віддається перевага “вільній обробці”.